Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#102 і означає перекинчик <g/> , людина <g/> , що змінила свої попередні погляди й перейшла до ворожого
doc#102 Олеся Гончара Юрій Володимирович висловив свої міркування у розмові <g/> , яку я записала у жовтні
doc#102 об’ятіями <g/> » <g/> , дуже підкреслював своє люб'язне ставлення до мене <g/> , подарував книжку з
doc#102 . І він питання поставив <g/> : що я можу на це сказати у своє виправдання <g/> ? На це я сказав йому <g/> , що не
doc#103 12 квітня несподівано професор порушив своє традиційне « <g/> табу <g/> » на будь-які інтерв'ю й
doc#103 , і щоб « <g/> добра душа <g/> » на той час була вільною від своїх справ <g/> … А ще донедавна <g/> , рік чи два тому <g/> , я ходив до
doc#103 де в чому і деякі погляди — про них я пишу в своїх книгах <g/> . Уважний читач сам помітить <g/> , де яка
doc#103 про інших <g/> , було « <g/> дуже цікаво <g/> » <g/> , а коли дійшла й до свого імені <g/> , раптом усе стало « <g/> нецікаво й не так <g/> , як
doc#103 мене були і друзі-євреї <g/> , і євреї писали про мене свої спогади <g/> … </p><p> — Але ж та прихована й відкрита «
doc#103 осіб <g/> , котрі йшли на його виступ <g/> , я дав знати про своє існування в Америці <g/> . Він відповів <g/> , що
doc#103 колі <g/> , мирно розмовляли <g/> , він подарував мені свою останню книжку <g/> , — здається <g/> , це був якийсь
doc#103 ? </p><p> — Це не кабінет <g/> . Тут я проводив семінари для своїх студентів <g/> . Дирекція Колумбійського
doc#103 і вірив <g/> … </p><p> — Наприкінці спогадів <g/> , згадуючи свою маму як найдорожчу й найближчу людину на світі <g/> ,
doc#103 тоді випадку <g/> , чи як тепер у моєму <g/> … » <g/> . За чимось у своєму житті Ви жалкуєте <g/> ? </p><p> — Ні <g/> . Я не маю жадних
doc#103 Ви жалкуєте <g/> ? </p><p> — Ні <g/> . Я не маю жадних претенсій до свого життя <g/> . Все було <g/> , як було <g/> … </p><p> Розмову вела Катерина