Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Але овечка активно готувалася проковтнути свого аґресивного вовка <g/> .
doc#0 Спримітивізовано <g/> , але показав уламки цих процесів Олесь Гончар у своєму « <g/> Циклоні <g/> » <g/> , який він назвав романом <g/> .
doc#0 До Харкова поранених не везли <g/> , вони гинули далі на захід <g/> , тільки хвилі цивільних утікачів <g/> , особливо євреїв <g/> , безглуздих у своїх хутрах у липневі спеки <g/> , приносили до нібито мирного міста воєнну тривогу й приреченість живих <g/> . </p>
doc#0 Тоді радісно-тріюмфальні маніфестантні юрби великих міст обіцяли собі тріюмфальний і близький вступ свого війська до ворожої столиці і <g/> , кажучи словами російського класика ( <g/> зовсім з іншої нагоди і в іншу добу сказаними <g/> ) <g/> , « <g/> в воздух чепчики бросали <g/> » <g/> .
doc#0 Можна було б ще мислити про вплив кінтальсько-ціммервальської програми Леніна <g/> , але на ідеологічні програми швайцарського миролюба Н. мав вироблену свою протиотруту <g/> .
doc#0 Гість роззирнувся <g/> , помітив — так потім з'ясувалося <g/> , — на полицях кімнати многотомник « <g/> Історії України <g/> » Грушевського <g/> , назвав своє прізвище <g/> : Галицький <g/> , блимнув своєю посвідкою і запросив піти з ним на розмову — чи дружню <g/> ?
doc#0 Гість роззирнувся <g/> , помітив — так потім з'ясувалося <g/> , — на полицях кімнати многотомник « <g/> Історії України <g/> » Грушевського <g/> , назвав своє прізвище <g/> : Галицький <g/> , блимнув своєю посвідкою і запросив піти з ним на розмову — чи дружню <g/> ?
doc#0 Але Н. наполягав <g/> , що ці погляди були достеменно такі <g/> , як належало чесним радянським людям <g/> , і слідчі не наполягали на своїх запитаннях-припущеннях <g/> .
doc#0 Але Н. наполягав <g/> , що ці погляди були достеменно такі <g/> , як належало чесним радянським людям <g/> , і слідчі не наполягали на своїх запитаннях- припущеннях <g/> .
doc#0 Як сказав тоді Галицький своєму свіжому підопічному <g/> : « <g/> Ви не ворог <g/> , але у вас є помилки <g/> » <g/> .
doc#0 <p> Раніше чи пізніше <g/> , все на світі має свій кінець <g/> .
doc#0 Якоюсь мірою Н. склав свій іспит <g/> .
doc#0 Найгірше було лишитися на своєму місці <g/> , де він був « <g/> у списках <g/> » <g/> .
doc#0 Сергій Пилипович прибився по війні до київського берега і закінчив своє життя в Києві <g/> , працюючи в університеті <g/> , хоча ціною його рятунку були розвідки про Корнійчука і непевної вартости словники <g/> .
doc#0 Добра приятелька Левченкова <g/> , за фахом лікар-окуліст <g/> , візьме Н. до своєї палати <g/> , а там Бог дасть безпечне повернення до світу живих і цілих людей <g/> , уже під новою владою <g/> .
doc#0 Было не раз побуждение бросить все <g/> , поехать назад и взять с собой свою [ <g/> …
doc#0 Но я крепко уверен <g/> , что скоро удастся вернуться и я крепко поцелую свою [ <g/> …
doc#0 З наближенням фронту робітники повтікали до своїх домівок і родин <g/> .
doc#0 Звичайно <g/> , свої Галицькі були і в Красному Лимані <g/> .
doc#0 Але тепер <g/> , від жовтня 1941 року <g/> , як зберегти свою гідність <g/> ?