Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 Та водночас це не була вірність силувана <g/> , вірність наперекір самій собі <g/> , вірність з обов'язку <g/> .
doc#2 Пізніше сум виросте в велику тугу <g/> , що її не понести самій <g/> .
doc#3 Головні синтаксичні риси українського числівника <g/> , що проявляються в його розвитку <g/> , — 1 <g/> ) використання числівника в його становленні категорії числа не тільки як семантичної категорії <g/> , але і на послугах синтакси за- лежности і 2 <g/> ) використання узгодження і керування не як взаємо виключних <g/> , а як рівнолеглих і взаємодоповнюючих ( <g/> п'ять осіб — керування <g/> , п'ятьма особами — в тій самій парадигмі — узгодження <g/> ) <g/> . </p>
doc#6 Спостерігаємо іноді вагання між суто називною й цитатною назвою при тій самій картині <g/> .
doc#6 <p> У біографії <g/> , в самій постаті Курилика як особи можна легко знайти риси переваги свідка над творцем і неприналежности до еліти <g/> .
doc#6 Курилик найчастіше має гру зеленого на зеленому або поруч зеленого ( <g/> приміром <g/> , на цій виставці — “ <g/> Клечальна неділя <g/> ” <g/> , — ч. 11 або “ <g/> Корови під зливою <g/> ” — ч. 28 <g/> , а поза нею дуже часто <g/> , наприклад <g/> , на самій переїзній виставці 1982—1984 років у “ <g/> Долина Дону в сірий день <g/> ” <g/> , “ <g/> Сон мера Кромбі <g/> ” <g/> , “ <g/> Пасторальна симфонія <g/> ” <g/> , “ <g/> На битій дорозі не росте трава <g/> ” та ін <g/> .
doc#7 Поезія стає не позамовною <g/> , як було в заумників <g/> , і не протимовною <g/> , що свідомо ламає мовні норми <g/> , як це є <g/> , приміром <g/> , у ранніх поезіях Андієвської ( <g/> які <g/> , до речі будь сказане <g/> , саме через це не здаються мені поезією <g/> , бо те не мистецтво <g/> , що йде проти свого матеріялу <g/> ) <g/> , а <g/> , так би мовити <g/> , метамовною <g/> , понадмовною <g/> , виходячи при цьому з можливостей <g/> , закладених у самій мові <g/> . </p>
doc#7 Суть їх полягає в тому <g/> , що <g/> , систематично порушуючи синтаксичну й фразеологічну інерцію мови <g/> , поет повинен увесь час спиратися на можливості <g/> , закладені в самій таки мові <g/> , використовувати те <g/> , що в мові може бути <g/> , не накидаючи мові нічого їй чужого <g/> .
doc#9 Основне в мовних здобутках М. Старицького те <g/> , що в принципі <g/> , в настанові й у самій практиці свого мовного новаторства <g/> , впроваджуючи в літературну мову елементи західноукраїнського <g/> , а почасти й польського походження <g/> , він орієнтувався не на етнографічно відповідну до якогось діялекту <g/> , а на вироблену синтезою різнодіялектних і навіть почасти різномовних елементів літературну мову інтелігенції <g/> .
doc#9 Не та мова степів широких <g/> , ланів безмежних — повільна <g/> , барвиста <g/> , дзвінка <g/> , а мова швидка <g/> , одноманітна <g/> , але вже викінчена й культурна <g/> »2. Уже в останніх словах почувається <g/> , наскільки імпонує ця мова героям повісти і самій авторці <g/> .
doc#9 Вона закладена у самій структурі літературної мови <g/> .
doc#10 Уже в ранніх її працях ми знайдемо раз-у-раз характеристичну для неї тверезість і відповідальність — і не тільки в її стилі <g/> , чужому всякого патосу й лірики <g/> , а і в самій оцінці її матеріалу <g/> .
doc#10 Вона йде далі і приймає чужі впливи на мови <g/> , зокрема і на українську <g/> , твердячи тільки <g/> , що “ <g/> сторонній вплив на мову стає широкосяжний тоді <g/> , коли й у самій мові є сприятливі для цього моменти <g/> ” ( <g/> 24 <g/> , 28 <g/> ) <g/> .
doc#10 , на тій самій ст <g/> .
doc#15 Але приймається вона в цьому новому вигляді живою мовою тільки тоді <g/> , коли пророблені зміни випливали з тенденцій розвитку даної конструкції <g/> , потенціяльно закладених у самій живій усній мові <g/> .
doc#18 Ключів до нього слід шукати у Франкові і в самій поемі <g/> , не поза ними <g/> . </p>
doc#18 Сила Авірона — не в його впливі на гебреїв <g/> , а в тому <g/> , що він укорінений у самій душі Мойсея <g/> . </p>
doc#21 <p> Ми сіли в садку ( <g/> я жив на самій околиці Мюнхену <g/> ) <g/> , але гризли комарі <g/> ; перейшли на луку — гризли ще більше <g/> .
doc#23 Вступний вірш його стверджує те <g/> , що є патосом усієї його відомої нам творчости <g/> : не колектив <g/> , а я <g/> , моя душа <g/> , мої переживання <g/> , які є водночас переживання універсальної людини <g/> , мій світ <g/> , що є світом універсальної людини <g/> ; не драма національної субстанції в конкретних історичних обставинах <g/> , а трагедія внутрішнього конфлікту <g/> , закладеного в самій істоті людської душі <g/> . </p>
doc#23 Вірш Петренка кінчається бажанням смерти <g/> , мотивом самогубства <g/> , і це теж зрозуміле <g/> , коли причина лиха закладена в самій марності молодих років <g/> , а може й життя взагалі <g/> . </p>