Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 вибір <g/> ? Чи він мав свого редактора <g/> , а чи це вибір самої поетки <g/> ? Якщо мав <g/> , як далеко простягалися його
doc#4 » <g/> ? Але потім я подумав <g/> , що це міг бути вибір самої поетки <g/> . У щоденнику бо кожний запис не
doc#4 твору <g/> . Але це була не вся правда <g/> , а тим самим неправда <g/> . Бо <g/> , кінець-кінцем <g/> , усе в літературі
doc#4 , кінець-кінцем <g/> , усе в літературі — засоби <g/> , але самі засоби — це ще не література <g/> . Бо є в ній та «
doc#4 нереґульовано <g/> , вільним плином <g/> , сказати б <g/> , самі з себе й заради себе <g/> . Для прикладу <g/> , такими є
doc#4 сліз <g/> , що гоять в серці болі <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Екстаза <g/> » <g/> ) </p><p> самі сльози <g/> , посталі з болів <g/> , зогрівають душу й
doc#4 , 33 <g/> , 9—12 <g/> ) <g/> . Його кінцеве помилування — такий самий акт Божої сваволі <g/> , як і його кара <g/> . Відповідь
doc#4 ) </p><p> У прочутті рокованости поетка звертається до самої себе — </p><p> Вже ж не діждешся нікого </p><p> і не скажеш <g/> , як
doc#4 і глибоким шаром експресіоністичних засобів у самому ядрі поезії <g/> , в системі образности <g/> . Як у
doc#4 одного й другого комплексу тиснуться на тих самих сторінках <g/> , датовані тими самими датами <g/> ! Всі ці
doc#4 на тих самих сторінках <g/> , датовані тими самими датами <g/> ! Всі ці « <g/> листки з щоденника <g/> » чергуються
doc#4 ліричний образ героя збірки — портрет самої авторки <g/> . І ми вже готові взяти цей образ у
doc#4 чоловіка і <g/> , нарешті й найголовніше <g/> , до самої Наталі Лівицької-Холодної <g/> . Тому й багато <g/> ,
doc#4 дій- сности <g/> , важать мало <g/> , бо <g/> , кажучи словами самої поетки в тому ж вірші <g/> , все це « <g/> вічний міт в серцях
doc#4 будь-які міти <g/> ) треба <g/> , одначе <g/> , сказати <g/> , що вона сама усвідомлює уявність цієї тематики і
doc#4 невимушеної мови <g/> , наближеної до прози <g/> . Це така сама співгра поетичного й апоетичного <g/> , як у доборі
doc#4 Вільгельма Майстера <g/> ) <g/> : « <g/> Ні разу не бачивши самого предмету в природі <g/> , ви пізнаєте правду в
doc#4 . Кінець-кінцем людина завжди залишиться сама <g/> , і тут саме важить <g/> , хто залишився сам <g/> » <g/> , — якщо
doc#4 може не надто нарікати <g/> . З ким вона лишається сама <g/> , здатний бути сам <g/> . Ця поезія — це <g/> , власне <g/> , вже
doc#4 й там і тоді <g/> , де і коли нас нема <g/> , де є тільки сама поетка з собою і з Богом <g/> . </p><p> Є композитори — творці