This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 | вибір <g/> ? Чи він мав свого редактора <g/> , а чи це вибір | самої | поетки <g/> ? Якщо мав <g/> , як далеко простягалися його |
doc#4 | » <g/> ? Але потім я подумав <g/> , що це міг бути вибір | самої | поетки <g/> . У щоденнику бо кожний запис не |
doc#4 | твору <g/> . Але це була не вся правда <g/> , а тим | самим | неправда <g/> . Бо <g/> , кінець-кінцем <g/> , усе в літературі |
doc#4 | , кінець-кінцем <g/> , усе в літературі — засоби <g/> , але | самі | засоби — це ще не література <g/> . Бо є в ній та « |
doc#4 | нереґульовано <g/> , вільним плином <g/> , сказати б <g/> , | самі | з себе й заради себе <g/> . Для прикладу <g/> , такими є |
doc#4 | сліз <g/> , що гоять в серці болі <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Екстаза <g/> » <g/> ) </p><p> | самі | сльози <g/> , посталі з болів <g/> , зогрівають душу й |
doc#4 | , 33 <g/> , 9—12 <g/> ) <g/> . Його кінцеве помилування — такий | самий | акт Божої сваволі <g/> , як і його кара <g/> . Відповідь |
doc#4 | ) </p><p> У прочутті рокованости поетка звертається до | самої | себе — </p><p> Вже ж не діждешся нікого </p><p> і не скажеш <g/> , як |
doc#4 | і глибоким шаром експресіоністичних засобів у | самому | ядрі поезії <g/> , в системі образности <g/> . Як у |
doc#4 | одного й другого комплексу тиснуться на тих | самих | сторінках <g/> , датовані тими самими датами <g/> ! Всі ці |
doc#4 | на тих самих сторінках <g/> , датовані тими | самими | датами <g/> ! Всі ці « <g/> листки з щоденника <g/> » чергуються |
doc#4 | ліричний образ героя збірки — портрет | самої | авторки <g/> . І ми вже готові взяти цей образ у |
doc#4 | чоловіка і <g/> , нарешті й найголовніше <g/> , до | самої | Наталі Лівицької-Холодної <g/> . Тому й багато <g/> , |
doc#4 | дій- сности <g/> , важать мало <g/> , бо <g/> , кажучи словами | самої | поетки в тому ж вірші <g/> , все це « <g/> вічний міт в серцях |
doc#4 | будь-які міти <g/> ) треба <g/> , одначе <g/> , сказати <g/> , що вона | сама | усвідомлює уявність цієї тематики і |
doc#4 | невимушеної мови <g/> , наближеної до прози <g/> . Це така | сама | співгра поетичного й апоетичного <g/> , як у доборі |
doc#4 | Вільгельма Майстера <g/> ) <g/> : « <g/> Ні разу не бачивши | самого | предмету в природі <g/> , ви пізнаєте правду в |
doc#4 | . Кінець-кінцем людина завжди залишиться | сама | <g/> , і тут саме важить <g/> , хто залишився сам <g/> » <g/> , — якщо |
doc#4 | може не надто нарікати <g/> . З ким вона лишається | сама | <g/> , здатний бути сам <g/> . Ця поезія — це <g/> , власне <g/> , вже |
doc#4 | й там і тоді <g/> , де і коли нас нема <g/> , де є тільки | сама | поетка з собою і з Богом <g/> . </p><p> Є композитори — творці |