Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#72 Але якщо розглядати її саму в собі <g/> , то преса в Галичині <g/> , а особливо на Буковині <g/> , була недорозвинена — партійне розгалуження тільки починало окреслюватися <g/> , спеціялізація не досить чітка <g/> .
doc#36 Отож не дивно <g/> , що спорідненість Ґе з Шевченком-художником мінімальна <g/> , якщо взагалі вона є. ( <g/> Ґе самому забрало чимало років — десь приблизно до 1870 <g/> , а говорячи з великою обережністю <g/> , до 1863 <g/> , коли мальовано « <g/> Тайну вечерю <g/> » <g/> , — поки він звільнився від впливу академізму <g/> .
doc#29 Колись Ґете самим заголовком своїх спогадів узаконив усіх спогадів подвійний характер — Wahrheit und Dichtung <g/> , дійсність і вимисел <g/> …
doc#25 Обидві вони між собою щільно зв'язані і разом становлять дуже цікаве переборення виключного історизму в мовознавстві — на ґрунті самого ж таки історизму <g/> .
doc#40 ) наказовий спосіб більше активізує виклад <g/> : мовець ніби пропонує своєму слухачеві <g/> , зробивши вказану дію — торкнувшися долівки <g/> , — самому переконатися <g/> , які з цього будуть наслідки <g/> .
doc#81 З зовнішністю попихача в великій купецькій крамниці <g/> , кирпатий <g/> , круглоголовий <g/> , з невиразними сірими очима <g/> , — сама протилежність надхненню <g/> , ввесь сірий і ввесь сіризна <g/> , навіть дещо кольорова краватка виглядала сірою на ньому <g/> , завжди та сама <g/> . </p>
doc#27 Тому ці літературні твори відбивають <g/> , поза особою автора <g/> , особу уявного читача <g/> , читача <g/> , баченого автором <g/> , а через те — своєрідне заломлення <g/> , — подруге <g/> , ще раз <g/> , — самого автора <g/> .
doc#27 Знає добре нашу історію <g/> , а пісні так співає ( <g/> та все наські <g/> ) <g/> , що аж серце радується <g/> » ( <g/> 1847 <g/> ) <g/> , листи до неї <g/> , що їх <g/> , на жаль <g/> , маємо тільки два <g/> , 1856 року <g/> , — самі собою прекрасні описи ідилії ( <g/> і трохи — нудьги <g/> ) поміщицьких маєтків на Україні — прекрасні варіяції « <g/> Садка вишневого коло хати <g/> » <g/> , перенесеного з селянського до дідицького життя — листи ціне виходять поза межі простих настроїв <g/> , деталів щоденного побуту і тим самим окреслюють образ жінки вірної <g/> , доброї <g/> , чутливої <g/> , безмежно відданої своєму чоловікові <g/> , але і тільки <g/> , так що <g/> , їх прочитавши <g/> , так і хочеться сказати за Кулішем <g/> , там таки <g/> : « <g/> Добрі люди <g/> , тільки скучно <g/> » <g/> .
doc#4 « <g/> Старі <g/> » поезії — тут ніби пролог <g/> , « <g/> нові <g/> » — сама дія <g/> .
doc#13 Важить те <g/> , що він розчинений у землі <g/> , що він — український <g/> , що він — сама Україна <g/> . </p>
doc#25 Супроти них менше значення мають — самі по собі дуже важливі — — інші риси “ <g/> наріччя <g/> ” <g/> , що їх Михальчук називає в такому порядку <g/> : 1.Особливий добір успадкованих слів і форм і власне формальне й значеневе “ <g/> оброблення <g/> ” їх <g/> ; 2.Особлива відміна фізіологічно-акустичного характеру звукової системи <g/> ; 3.Новотвори й позичення в словнику <g/> , граматиці й фонетиці — і 4.Суб'єктивні відтінки <g/> , особистості характеру й стилю мови <g/> , що безпосередньо відбивають індивідуальний характер і темперамент народу ( <g/> 2 <g/> , 143 <g/> ) <g/> .
doc#40 Тут однина присудка наголошує кількість предметів <g/> , множина — саму предметовість <g/> .
doc#69 І от <g/> , коли ми підемо за поетами <g/> , журналістами <g/> , ораторами <g/> , політиками <g/> , яким ось такий чи такий церковнослов'янізм так до вподоби <g/> , ми відкриваємо браму для зміни самого типу мови — самої структури її від мішано-діялектної до мішано-мовної <g/> . </p>
doc#70 І от коли ми підемо за поетами <g/> , журналістами <g/> , ораторами <g/> , політиками <g/> , яким ось такий чи такий церковнослов'янізм так до вподоби <g/> , ми відкриваємо браму для зміни самого типу мови — самої структури її від мішано-діалектної до мішано-мовної <g/> . </p>
doc#35 Йому здавалося <g/> , що Московщина — сама по собі <g/> , а цар — сам по собі <g/> , що цар навіть може охоронити від Московщини <g/> .
doc#32 Що найважливіше — сама концепція наукової інституції тут відмінна <g/> .
doc#6 Воно може бути спокійне <g/> , блакитне <g/> , але далеко частіше воно вибухає лявою потужного й загрозливого світла — як полярне сяйво ( <g/> “ <g/> Мерехтіння звужується навколо святощів дня <g/> ” <g/> ) <g/> , як блискавка <g/> , що роздирає хмару ( <g/> “ <g/> Зрушений громом <g/> ” <g/> ) <g/> , як містичний прорив світла крізь морок хмар ( <g/> “ <g/> Бріганська Колюмбія через чорні окуляри <g/> ” <g/> , “ <g/> Тарас Шевченко <g/> , геніальний поет і добрий маляр <g/> , записав у щоденнику про свої молоді роки <g/> : “ <g/> Самому тепер не віриться <g/> , а справді так було <g/> .
doc#47 Сама повторність явищ природи <g/> , а кінець-кінцем і людського життя сприймається як ритуал <g/> .