Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 <p> Сама тема <g/> , мабуть <g/> , уже тоді не надто цікавила Ганцова <g/> , бо він не намагається вичерпати свій матеріал <g/> , хоч і студіює його ґрунтовно <g/> .
doc#10 До хибности його схеми в ( <g/> 4 <g/> ) спричинилося <g/> , можна думати <g/> , хибне і чисто апріорне твердження <g/> , ніби “ <g/> цей процес ( <g/> розвитку — Ю.Ш. <g/> ) в дифтонгізованих о <g/> , е сливе на всьому просторі української язикової території в основному свойому напрямку був єдиний <g/> ” ( <g/> 4 <g/> , 133 <g/> ) і що відмінність сучасних рефлексів — і ( <g/> або ї <g/> , ы <g/> , у <g/> ) в південних говірках <g/> , поліфтонги в північних — це “ <g/> не два шляхи процесу <g/> , а дві стадії того ж самого процесу <g/> ” ( <g/> 4 <g/> , 137 <g/> ) <g/> . </p>
doc#10 І Ганцов доходить до висновку <g/> , що “ <g/> тим самим мав рацію Михальчук <g/> , коли він припускав первісний поділ українського племени на дві групи — одну південно-західну і північно-східну ( <g/> 12 <g/> , 111 <g/> , 214 <g/> ) <g/> ; що в українській мові дослідник “ <g/> має розірізняти <g/> , як у великоросійському <g/> , дві головні групи говірок <g/> , обидві дуже старі і об'єднані тільки в дальшому історичному розвитку <g/> ” ( <g/> там таки 215 <g/> , також 7 <g/> , 186 <g/> ) <g/> . </p>
doc#10 В дійсності цього нема <g/> ; ба навіть своєю статею Курило саме показала <g/> , що дисимілятивне акання — не первісний тип <g/> , і цим об'єктивно спростувала одну з провідних тез теорії Шахматова <g/> , — але зробила це <g/> , сама цього не помітивши <g/> .
doc#10 Установлення цієї межі — велика заслуга Курило <g/> , і воно відкриває великі перспективи для історії української мови <g/> , що їх сама Курило вже не встигла висвітлити <g/> .
doc#11 І <g/> , потенційно <g/> , прибутковий і ( <g/> тим самим <g/> ) державокорисний об'єкт туристичного руху <g/> , може <g/> , колись навіть у міжнародних маштабах <g/> .
doc#13 Важить те <g/> , що він розчинений у землі <g/> , що він — український <g/> , що він — сама Україна <g/> . </p>
doc#15 Після таких визначень слід було б <g/> , щоб бути послідовними <g/> , визнати за розгляданими словосполуками характер речень <g/> ; але <g/> , на диво <g/> , Перегінець відмовляє їм у цьому <g/> , з їх еквівалентами речень <g/> , слідом за Пєшковським </p><p> підкреслює неможливість обставинних конструкцій у них і навіть <g/> , непосередньо суперечачи самому собі <g/> , говорить про нібито " <g/> послаблення присудкових форм <g/> " у них <g/> , яке <g/> , мовляв <g/> , " <g/> дорівнює [ <g/> …
doc#15 ( <g/> Б. Лепкий <g/> ) </p><p> Так і його Івась грався <g/> , бувало <g/> , галасував <g/> , вовтузився <g/> , така ж сама білявенька головка <g/> , замурзаний <g/> ; замащена <g/> , задрипана сорочечка <g/> , високо підперезана жичкою <g/> .
doc#15 Надання їм функцій речення полегшувалося тим <g/> , що такі пагони речення зустрічали підтрим в тих аналогічних формою конструкціях <g/> , які з самого початку становили речення ( <g/> рештки субстантивних конструкцій тощо <g/> ) <g/> .
doc#16 Але ми твердимо <g/> , що при найбільшій зараженості чужим духом <g/> , при найбільшому занепаді не може цілковито зникнути своє <g/> , відбувається певне схрещення <g/> , певне взаємонакладання елементів <g/> , і <g/> , отже <g/> , уважний дослідник завжди відкриє щось своє навіть у найбільше <g/> , здавалося б <g/> , відчужених від традиції діячів своєї культури ( <g/> як це ми робимо з самим Донцовим <g/> ) <g/> .
doc#16 Він означає собою початок викривлення й перекручення самої ідеї <g/> » <g/> .
doc#16 Це з таких засновків розвинулася большевицька концепція « <g/> партійної <g/> » літератури <g/> , система дикої цензури <g/> , знищення всіх інакодумців і систематичне притуплювання свідомости читачів безконечним напомповуванням в їхні голови все тієї самої примітивної ідеї <g/> . </p>
doc#16 <p> Зрештою цей вирок історії міститься в самих же наведених словах Донцова <g/> .
doc#18 Сила Авірона — не в його впливі на гебреїв <g/> , а в тому <g/> , що він укорінений у самій душі Мойсея <g/> . </p>
doc#21 Але провід цього угруповання розумів <g/> , що самим їм ледве чи вдасться створити літературний орган високої якости <g/> .
doc#22 Ні <g/> , він заперечує існування самого театру <g/> .
doc#22 Тут ту саму тезу нарешті піднесено на вершини трагедійності і без- компромісовості <g/> .
doc#22 Це той самий стиль пласкості й примітивізму <g/> , що в кольорових фотографіях низького ґатунку <g/> , що їх звуть в СРСР малярством <g/> , або в музиці й тексті плюгавих пісеньок типу « <g/> Катюші <g/> » <g/> .
doc#24 Але коли ми постараємося вловитивнутрішню логіку розгортання образів і визначити смисл кожного абзаца <g/> , — то кількість підходів може бути дуже велика <g/> , а самі підходи дуже різноманітні <g/> .