Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#68 Непрограмована поезія може без кінця варіюватися навколо тієї самої теми і нормально лишається ліричною <g/> .
doc#75 Сам поет усвідомлював це <g/> , коли писав <g/> : « <g/> Молюсь не самому Духу — та й не Матерії <g/> » <g/> .
doc#25 Михальчук показує <g/> , що це <g/> , поперше <g/> , фактично неправильно <g/> , бо українська мова має менше і <g/> , ніж <g/> , приміром <g/> , ті північноросійські говірки <g/> , що <g/> , зберігши старе и з вимовою і <g/> , водночас змінили Ҍ на і <g/> , — а також <g/> , що і в самій українській мові всі нові і не заступили втрати старого и <g/> , що вимовляється тепер радше як звук ряду е ( <g/> 3 <g/> , 49 <g/> ) <g/> .
doc#40 Скажімо <g/> , та сама людина буде не зовсім однаково говорити на товариській гутірці і промовляти на вічі <g/> .
doc#82 Попри все ми маємо більше спільного <g/> , ніж відмінного <g/> , ми належимо до того самого великолітерного МИ <g/> . </p>
doc#28 <p> Перспективи вже нема <g/> , жук над ухом <g/> , сонце і воли – близьке й далеке – все переплуталося <g/> , бо й природа існує вже не сама по собі <g/> , а для поета ( <g/> сонце колисає поета <g/> ) <g/> , появилися цілком іраціональні образи ( <g/> сизокрила юга літнього дня <g/> ) – і все це виправдане тим <g/> , що елементи об'єктивного опису <g/> , поскільки вони тут є <g/> , цікавлять поета не самі по собі <g/> , а як знаки його внутрішнього стану <g/> , його зростання з землею <g/> , його розчинення в зануреному в спеку всесвіті <g/> .
doc#40 <p> Отже <g/> , якщо першою причиною перетворення слова на архаїзм можна подати вихід з ужитку самого поняття <g/> , то другою причиною процесів архаїзації слів буває зміна емоційно-оціночного забарвлення слова <g/> , в наслідок якої це слово <g/> , виходячи з загального вжитку <g/> , зберігається далі в спеціальному вужчому вжитку <g/> , звичайно або з відтінком іронії <g/> , погорди <g/> , зневаги або <g/> , навпаки <g/> , з відтінком урочистости <g/> , особливої пошани й поваги <g/> . </p>
doc#40 <p> § 46. НАГОЛОС ЧИСЛІВНИКІВ </p><p> Наголос числівника виказує таку саму картину <g/> , як і його відмінювання й синтаксичні зв'язки <g/> : з одного боку <g/> , певну строкатість фактів <g/> , зумовлену історично <g/> , з другого боку <g/> , виразну тенденцію внести в факти певну одноманітну систему <g/> , зокрема протиставити форму називного відмінка формі ( <g/> формам <g/> ) непрямих відмінків <g/> . </p>
doc#40 <p> Третя особа має в собі найменше суб'єктивного значення <g/> ; тому вона слабо піддасться замінам <g/> , натомість <g/> , як ми вже бачили <g/> , часто заступає інші особи <g/> , себто має риси <g/> , прямо протилежні першій особі однини ( <g/> я <g/> ) <g/> , яка через свою найбільшу суб'єктивність найлегше піддасться замінам <g/> , але сама не заступає інших <g/> .
doc#52 Провадити літопис злочинів влади <g/> , в засягу цієї влади <g/> , серед щоденних переслідувань і провокацій <g/> , під кожночасною загрозою арешту й знищення праці й самого автора — один вияв героїзму <g/> .
doc#15 <p> Загальна нечіткість підходу до самостійних називних відмінків - до називних речень <g/> , у звиклій нам термінології <g/> , - виявляється і в нечіткому окресленні функцій самого цього називного відмінка <g/> .
doc#47 А от риси батькового портрета <g/> : « <g/> страшна батькова розправа <g/> : нагаї й карцер <g/> » <g/> ; батько націляється <g/> , готовий забити Буцила <g/> , того самого <g/> , що його пестила мама <g/> , а далі він безжально продає Буцила різникові <g/> , бо батькові « <g/> завжди було потрібно грошей <g/> » <g/> ; батька діти завжди боялися <g/> ; « <g/> тижневі батькові нагаї <g/> » <g/> , « <g/> коли він гнівається <g/> , то не пам'ятає сам себе <g/> » <g/> ; він устає на ввесь свій довгий зріст і хоче вдарити Іва <g/> ; коли надходить батько <g/> , настає мертва мовчанка <g/> , діти « <g/> затихають <g/> , як в німому царстві <g/> » <g/> ; із своїм малим маєтком- хутором він міг би належати хіба до підпанків <g/> , « <g/> але він жив <g/> , як пан <g/> , на всю губу
doc#89 інтерпретатора <g/> , ба навіть на екран <g/> , чи не втрачається індивідуальність критикова <g/> , а тим самим чи не зникає його вплив на літературу <g/> , його роля регулятора літературного процесу <g/> ? Побоювання
doc#81 Так я з самого початку довідався <g/> , що мій сусід-візаві з будинку через вулицю <g/> , перший вісник початку війни <g/> , слухач німецького радіо Муся Файбишенко був сексот <g/> . </p>
doc#20 Поза нами їдуть майже самі військові <g/> .
doc#81 Навпроти нього перелицьовано старий будинок на самій Сумській <g/> , що став осередком ЦК <g/> , а поруч Держпрому <g/> , як його скорочено називали <g/> , почали будувати таких самих розмірів <g/> , але менш ориµінальної архітектури Будинок проєктів <g/> . </p>
doc#72 Таким чином на радянській Україні конфлікт між українською й російською мовами перенесено з зовнішньої <g/> , позамовної сфери в середину самої мови <g/> .
doc#47 У подальших статтях поруч критики твору як рівнорядний <g/> , а то й надрядний складник виступає розгортання елементів світогляду й літературної програми самої Лятуринської <g/> .