Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 <p> Тим часом факти <g/> , встановлені саме Ганцовим <g/> , підривали цю концепцію генетичної єдности українських говірок <g/> , і дослідник змушений уже в цій статті зробити першу поступку <g/> , а саме — визнати <g/> , що в ненаголошених нових закритих складах розвиток о <g/> , е був відмінний у південних говірках і в північних говірках <g/> .
doc#29 Так <g/> , вони любили українську поезію тих і трохи раніших років <g/> , — не боязких колосимволістів Філянського або Вороного <g/> , а саме Тичину — так <g/> , і дуже <g/> ! </p>
doc#72 Засекреченість даних про мову викладання ( <g/> те саме стосується й до інших ділянок культури <g/> : театру <g/> , кіна <g/> , радіо <g/> , виступів партійних та державних діячів і т.д. <g/> ) вказує <g/> , що деукраїнізація освіти провадилася нишком і дуже поступово <g/> , а проте <g/> , додаймо <g/> , вповні послідовно і безоглядно <g/> .
doc#9 І коли так судить об мові <g/> , то треба те ж саме розважити й у всьому <g/> , і хисту національного не треба розвивать <g/> , — ні музики <g/> , нічого <g/> , — нехай буде все тільки на ступні первісно- народному <g/> : значить і науки не посувать <g/> , досить того світогляду <g/> , який має наш простий чоловік <g/> !
doc#53 Інші церковнослов'янізми <g/> , дуже нечисленні <g/> , не мають зовнішніх ознак такого походження <g/> : робиня ( <g/> 7 <g/> , 103 <g/> ) <g/> ; паче ( <g/> 8 <g/> , 63 <g/> ) <g/> ; вповати ( <g/> 7 <g/> , 34 <g/> ) <g/> ; і частіше вживане пир з похідним прикметником ( <g/> 3 <g/> , 33 <g/> ; 8 <g/> , 61 <g/> ; 8 <g/> , 66 <g/> ) <g/> , не включене Грінченком до свого словника <g/> , мабуть <g/> , саме через його чужорідність в українській мові ( <g/> хоч Потебня вживає й синоніма учта <g/> , напр <g/> .
doc#40 Тим то саме в минулому часі частіші <g/> , ніж в інших часових формах <g/> , випадки певної байдужости до вибору виду <g/> : можна <g/> , наприклад <g/> , сказати <g/> : Вчора я писав листи <g/> , а сьогодні відіслав їх — і можна сказати <g/> : Вчора я написав листи <g/> , а сьогодні відіслав їх <g/> . </p>
doc#72 Але і в Польщі <g/> , і в Радянському Союзі — а <g/> , фактично <g/> , Росії — кінцева мета політики сходила на те саме <g/> : знищити українську мову <g/> .
doc#86 Той критик <g/> , який нагинає літературу 20-х років до пересічі <g/> , що панує в культурному житті української еміграції ( <g/> саме сполучення понять — культурне життя і українська еміграція робиться чимраз неправдоподібнішим <g/> ) <g/> , не популяризує кращі осяги наших 20-х років <g/> , а принижує й перекреслює їх <g/> .
doc#15 І тому треба визнати <g/> , що <g/> , не зважаючи на безліч перехідних щаблів <g/> , називні речення в сучасній мові все ж окремий тип синтаксичної конструкції <g/> , який відрізняється від неповних речень саме тим <g/> , що обов'язково наявний у ньому головний член речення <g/> , виражений називним відмінком імени <g/> , сполучає в собі ( <g/> хай у нерозгор- неному вигляді <g/> ) значення суб'єкта і предиката <g/> , а тому не потребує доповнення з контексту або з обстанови <g/> , як це властиво неповним реченням <g/> .
doc#92 Як саме вони були передані і чи всі — чи безпосередньо <g/> , чи через Ґеорґієва — я не знаю <g/> .
doc#81 Таке саме крісло мав Олександер Іванович <g/> .
doc#36 Як переконливо доводить Стасов ( <g/> с. 110 <g/> , 116 <g/> ) <g/> , саме там - десь 1860 року - Ґе пориває з атеїзмом <g/> , приймає за дороговказ у житті й мистецтві Євангеліє <g/> , стає <g/> , за висловом О. М. Веселовського ( <g/> 1867 <g/> ) <g/> , толстовцем avant la lettre ( <g/> Стасов <g/> .
doc#40 Те саме треба сказати про слово одів замість звичних одежа <g/> , одяг <g/> , одіво в реченні « <g/> Земля <g/> , коли дихне весна <g/> , усі сади вряжає в пишний одів <g/> » ( <g/> Вирг <g/> .
doc#0 У цих питаннях Галицький і Гончар навіть не дбали про те <g/> , щоб приховати від Н. <g/> , свіжої жертви <g/> , хто саме був у них на обліку і на послугах <g/> .
doc#55 Саме видання з усіх видань УП найрідкісніше <g/> . </p>
doc#81 І <g/> , нарешті <g/> , саме вони далі містилися в осередніх <g/> , найстаріших будинках старого університету <g/> .
doc#62 А тим часом над нашим сприйманням саме даного кохання <g/> , року Божого 1924-го <g/> , не може не тяжіти знання того <g/> , якою мірою Маланюк був людиною і поетом пози - коли він гримів мало не ветхозавітними ієреміядами проти сучасників у своєму " <g/> Посланії <g/> " <g/> , з гіперболізованими пантелеймоно-кулішівськими інтонаціями викликав спроституйованих <g/> , мовляв <g/> , предків і саму батьківщину - " <g/> повію ханів і царів <g/> " <g/> , " <g/> втіху ката і матір яничар <g/> " <g/> , коли він проголошував себе - не помічаючи елементів комізму у вибраній позі - " <g/> напруженим <g/> , незломно-гордим імператором Залізних строф <g/> " [ <g/> * <g/> ] <g/> , - а в житті ж він більше скидався
doc#93 Наш Архипенко сьогодні виглядає старомоднішим від таких своїх сучасників <g/> , як Пікассо або Руо <g/> , саме тим <g/> , що він не спромігся порвати з ідеалом красивости <g/> .
doc#65 <p> Випадки довільних рішень і приписів мовних нормалізаторів мають <g/> , кінець-кінцем <g/> , другорядне значення саме тому <g/> , що вони довільні <g/> , а також тому <g/> , що вони стосуються до поодиноких слів чи форм <g/> .
doc#73 Щождо його корисности <g/> , то тут не може бути двох думок <g/> : саме напругої динаміки здавна бракувало багатьом <g/> , навіть найкращим українським прозовим творам <g/> , особливо романові <g/> , і це невигідно відрізняло його від роману європейського і американського <g/> .