Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 В основі його композиції — те ж саме надання народньопісенним образам та засобам інших значень <g/> , хоча тут зміщення досягається не переходом від пляну « <g/> дійсности <g/> » до пляну порівнянь <g/> , а паралелізмом трьох образів <g/> , здавалося б <g/> , зовсім не пов'язаних між собою <g/> , — калини та явора <g/> , качки з каченятами <g/> , дівчини <g/> , що <g/> , досі не заручена <g/> , гуляє у садку <g/> .
doc#1 <p> Саме в цьому вірші Т. Шевченко стверджує <g/> , що історії давньої України настане кінець і без сокири <g/> , не через революцію <g/> , а через тріюмф Правди і Справедливости <g/> .
doc#3 Стало можливим також висунути гіпотезу <g/> , чому нова конструкція поширилася саме на іменники середнього роду <g/> .
doc#3 Але потужність цієї « <g/> другої революції <g/> » була слабша від першой і — поки що — конструкції типу п'ятьох голубів не спромоглися витіснити старі <g/> , типу п'яти голубів і стали уживатися паралельно з тими <g/> , лишаючи вибір <g/> , у кожному конкретному випадку <g/> , на рішення саме даного мовця <g/> . </p>
doc#3 Але в загальній системі числівникової синтакси не слід спускати з ока <g/> , що він завдає ще одного вдару по « <g/> прикметниковим конструкціям <g/> » ( <g/> типу два речення <g/> ) і заступає їх « <g/> іменниковим <g/> » типом <g/> , точніше кажучи <g/> , мішаним іменниково-прикметниковим <g/> , роблячи тим самим ще один крок до специфічно-числівникової мішаної парадигми як прикмети саме даної частини мови і відмежовуючи цю частину мови від інших частин мови <g/> , які такої мішаности не мають <g/> . </p>
doc#4 А в інших саме й тільки старість приносить мудрий розквіт або навіть перше зародження й народження таланту <g/> , як було з генієм Леоша Яначка <g/> , що лише по шістдесятці відкинувся рутини вчителювання й вибухнув полум'ям творчости несамовитого напруження <g/> , ориґінальности й розмаху <g/> .
doc#4 Не кажу вже про те <g/> , що стилістично вона існує в річищі Олесевої поезії <g/> , яка виразно позначилася на « <g/> старих <g/> » поезіях нашої авторки і якої вона так рішуче й успішно позбулася в « <g/> нових <g/> » ( <g/> хоч цей рядок трапився саме в одній з « <g/> нових <g/> » <g/> ) <g/> . </p>
doc#4 Так здичавілість безмежної Російської імперії привела до розправи з усім тим <g/> , що не відповідало партійній догмі <g/> , — з тонкою плівкою російської дореволюційної інтелігенції <g/> , з національними прагненнями « <g/> околиць <g/> » імперії і тими культурними течіями <g/> , які виросли були саме з духу революції <g/> , — насамперед з формалізмом і футуризмом <g/> .
doc#4 <p> Коли <g/> , отже <g/> , зважимо на це <g/> , стає безпредметовим саме питання про те <g/> , чи Наталя Лівицька-Холодна свідомо вдавалася до « <g/> засобу <g/> » щоденниковости й щоден- никової тяглости <g/> , чи так « <g/> вийшло <g/> » <g/> .
doc#4 <p> Істотна різниця між романом і « <g/> щоденником <g/> » — та <g/> , що в романі автора може не бути <g/> , — не бути як літературного образу <g/> , в щоденнику він неодмінно присутній <g/> , і одна з читацьких насолод саме в тому <g/> , щоб цей образ камінчик по камінчику складати <g/> , відтворювати й приміряти до себе <g/> : чи він <g/> , автор <g/> , — такий <g/> , як я <g/> ?
doc#4 Які саме <g/> ?
doc#4 ) <g/> , і можна клясифікувати поетів <g/> , що денникарів і цілі літературні стилі тим <g/> , як вони поводяться з займенниками — чи вони тримаються послідовносте <g/> , чи перетасовують їх і переключають і як саме <g/> .
doc#4 Гармонія людини й гармонія світу розкривалися йому й ним саме в цій єдності й різноманітності <g/> .
doc#4 Саме це робить вірші <g/> , що їх читаємо <g/> , поезією <g/> , чудом <g/> , що про нього писав Ґете ( <g/> устами Вільгельма Майстера <g/> ) <g/> : « <g/> Ні разу не бачивши самого предмету в природі <g/> , ви пізнаєте правду в відтворенні <g/> , в вас ніби закладене передвідчуття всього світу <g/> , що дістає поштовх до розвитку <g/> , зіткнувшися з гармонією поезії <g/> » <g/> . </p>
doc#4 Кінець-кінцем людина завжди залишиться сама <g/> , і тут саме важить <g/> , хто залишився сам <g/> » <g/> , — якщо він мав рацію <g/> , вона може не надто нарікати <g/> .
doc#6 “ <g/> Масовий глядач <g/> ” підносить саме ці риси <g/> , бо він сприймає їх розумово <g/> , він не свідомий того <g/> , що багато чару Куриликового малярства він сприймає лише інтуїтивно <g/> .
doc#6 Може <g/> , тому саме <g/> , що вона стара <g/> , в інтерпретації Курилика вилучена з людського активного вжитку <g/> ?
doc#6 Часто мистець хоче якнайповніше розтлумачити <g/> , з'ясувати <g/> , що саме він хотів висловити <g/> .
doc#6 У тих <g/> , менше типових випадках <g/> , коли обличчя вималювано <g/> , те саме обличчя повторюється в різних картинах <g/> , здебільша довгасте в дорослих ( <g/> але кругле у фармерів <g/> ) <g/> , кругліше в дітей або підлітків <g/> .
doc#6 Саме з накладення одне на одне цих двох психологій <g/> , цих двох світів виросла його особиста трагедія <g/> , яку він ховав сам від себе в релігійній екстазі й проповідництві і з якої постав його світогляд і своєрідність його мистецтва й навіть його особи <g/> . </p>