Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#92 Фактом лишається <g/> , що Слов'янський відділ ще в вересні <g/> , перед початком навчального року <g/> , запропонував мені маленький додаток до платні — чотири тисячі на рік <g/> , замість обіцяних 3500. З властивою йому делікатністю російського інтелігента старої доби Михайло Михайлович Карпович покликав мене до свого кабінету <g/> : </p><p> — Знаєте <g/> , ваша платня не досить висока <g/> .
doc#63 І в образах колективного « <g/> просвітянина <g/> » в памфлетах М. Хвильового <g/> , героїв « <g/> Печатки <g/> » Б. Антоненка-Давидовича <g/> , дядька Тараса в Кулішевому « <g/> Мині Мазайлові <g/> » покоління двадцятих років розпрощалося з цією Україною <g/> .
doc#36 1876 року Ґе зненацька кидає Петербург і виїздить у щойно куплений хутір на Україні <g/> .
doc#86 І тут не буде перебільшенням <g/> , коли скажемо <g/> , що взагалі впливи літератури 20-х років на читача в УСРР <g/> , всупереч усім культивованим тепер на еміграції легендам <g/> , були мінімальні і в головному обмежувалися на студентстві і мистецькій інтелігенції <g/> . </p>
doc#81 <p> Так і в пізніші роки <g/> , уже загально шанованим академіком <g/> , він дозволяв собі часом виходити далеко поза межі звичайного в радянських умовах і витягати на світло денне старанно замовчувані аспекти історії української літератури <g/> .
doc#24 <p> Категорії часу присвячене « <g/> Сольо неприкаяної лірики <g/> » з рефреном « <g/> Шалено швидко пролітають наші дні <g/> , мчать життям <g/> , як розлогими степами <g/> , наші буйногриві місяці <g/> , пропливають <g/> , як гордовито задумані кораблі <g/> , наші роки <g/> » <g/> .
doc#36 — Ч. 231 — 236 <g/> ) і зовсім не нагадує циклу Ґе 1890-х років <g/> .
doc#92 невтральна <g/> . Не невтральною була особа доповідача <g/> . Навіть його прізвище <g/> . </p><p> У перші повоєнні роки я друкувався під прізвищем Шерех <g/> , псевдонімом <g/> . У Києві й Харкові не знали <g/> ,
doc#9 Уже з самого початку зв'язків з Галичиною лунають голоси на цю тему <g/> , а на початку дев'ятдесятих років вибухає ціла дискусія <g/> , що провадиться з великим запалом і внутрішнім переконанням <g/> . </p>
doc#81 Але всі ці книжки були в лютому 1942 року конфісковані радянськими органами <g/> , забрані до складу коло Бібліотеки ім <g/> .
doc#64 <p> Наївність <g/> , виявлена в роки війни — і не тільки тоді <g/> , — це прямий вияв і вислід провінційности <g/> .
doc#52 Брак сприятливої коньюнктури 1950 року супроти 1970 і клясичне українське невміння виходити поза своє ґетто спричинилися до того <g/> , що роман Багряного не здобув і однієї тисячної частки тієї популярности <g/> , якої осягла документальна епопея Солженіцина <g/> . </p>
doc#19 Невідомим лишається <g/> , що спонукало його коло 1878 року повернутся до активнішої літературної діяльности <g/> , як відновилися його контакти з українськими літераторами <g/> , як він знову зв'язався з українською періодикою Галичини <g/> .
doc#92 Першим з них був лист Стендер-Петерсена <g/> , датований 10 жовтня 1962 року <g/> . </p>
doc#72 на кінець тридцятих років ( <g/> Magocsi 17 <g/> ) <g/> .
doc#96 Американські військові бази їм нічого не шкодять <g/> , але вже багато років <g/> , і активно <g/> , ісландці намагаються їх позбутися <g/> .
doc#72 <p> Найвище співвідношення на користь українських газет знаходимо 1919 року ( <g/> можливо <g/> , тому <g/> , що в загальне число враховано й газети <g/> , видавані за інших режимів <g/> , а не тільки радянського <g/> .
doc#63 <p> Синтеза провідної течії двадцятих років з неоклясикою <g/> , — що тим самим переставала бути неоклясикою <g/> , — ось що накреслювалося на початок тридцятих років <g/> .
doc#31 Цю суспільну розгойданість перших років революції треба було вбрати в береги <g/> , щоб забезпечити провідне становище талановитим і сильним <g/> .
doc#81 Евакуювався на схід Іван Пільгук <g/> , який <g/> , не маю сумніву <g/> , в почуваннях своїх не був далекий від « <g/> директора <g/> » нашої « <g/> школи <g/> » <g/> , Катерини Іванівни <g/> , і який час від часу спромагався в роки відлиг на трохи сміливіший крок <g/> , як от <g/> , приміром <g/> , 1969 року видання « <g/> вибраного <g/> » ( <g/> себто безжалісно обкраяного <g/> ) Панька Куліша з тим <g/> , щоб кожного разу проходити жорстоку « <g/> проробку <g/> » за націоналізм <g/> .