This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | і до баварського вже <g/> , себто відкордоненого від | російських | окупаційних кордонів на захід від Пляуену ( |
doc#9 | діяльносте <g/> ? Очевидно <g/> , мало не виключно з | російських | джерел <g/> , до того ж часто « <g/> по дорозі <g/> » ще сильно |
doc#10 | ст <g/> . 191 <g/> ) <g/> . </p><p> 26 <g/> ) Це були <g/> : 1 <g/> ) сполучення ый <g/> , ій проти | російських | ой <g/> , ей ( <g/> злий — злой <g/> ) <g/> ; 2 <g/> ) стягнені форми |
doc#10 | , але выда <g/> , зімля <g/> ) присвячено багато праць | російських | мовознавців ( <g/> Шахматов <g/> , Дурново <g/> , Сєліщев <g/> , |
doc#10 | думці Шахматова і більшости інших | російських | мовознавців <g/> , що за ним ішли <g/> , — дисимілятивне |
doc#12 | до е з попереднім пом'якшенням приголосного в | російських | <g/> , польських <g/> , і білоруських іменах власних |
doc#12 | Нікітін <g/> , Міцкєвіч <g/> , Гавлічек <g/> , Мікльошіч <g/> . </p><p> Але в | російських | назвах після ж <g/> , ш <g/> , ц пишемо и <g/> , напр <g/> . <g/> : Шишков <g/> , |
doc#12 | , Ян Гус <g/> , Гомель <g/> . </p><p> 4. Прикметникові закінчення | російських | прізвищ -ыш <g/> , -ий передаємо закінченням -ий <g/> , |
doc#12 | . </p><p> 6. Апострофа після губних перед йотованими в | російських | і польських власних назвах не пишемо <g/> , напр <g/> . <g/> : |
doc#12 | не пишемо <g/> , напр <g/> . <g/> : Бяли <g/> , Вяземський <g/> . </p><p> В кінці | російських | географічних назв ь зберігаємо <g/> , напр <g/> . <g/> : Кємь <g/> , |
doc#15 | речень <g/> , приміром <g/> , у Шевченка <g/> , ніж у деяких | російських | поетів XVIII сторіччя <g/> , хоч би у Ломоносова або |
doc#15 | спостереження 0. Патокової <g/> . На матеріялі | російських | повістей Шевченка вона аналізує різні |
doc#15 | слова чи словосполуки <g/> ) <g/> . Отже <g/> , погляди старих | російських | синтаксистів <g/> , багатьох |
doc#20 | . Зокрема славістика повернена тут обличчям до | російських | студій <g/> , інші мови й культури на задньому пляні |
doc#22 | примітивізму <g/> , не раз писано в літературі про | російських | « <g/> зайвих людей <g/> » <g/> . Одні виводили його з |
doc#26 | , щоб сказати <g/> , як він бачить функцію передмов у | російських | книжках <g/> : « <g/> щоб <g/> , знаєте <g/> , не було кривди <g/> , не було і |
doc#27 | цей <g/> , звичайно <g/> , піднісся б <g/> , якби виключити | російських | адресатів <g/> , де Куліш не мав вибору <g/> , якою мовою |
doc#27 | традиції <g/> , ніж в українській <g/> , як у своїх | російських | листах <g/> , так і в українських <g/> . Стилізація цим |
doc#27 | їх як синоніми поруч слів <g/> , відмінних від | російських | і нормальних у новітній літературній мові <g/> , |
doc#28 | і від французьких парнасців <g/> , і від | російських | акмеїстів <g/> , з якими його часто зближають <g/> . А коли |