Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 і до баварського вже <g/> , себто відкордоненого від російських окупаційних кордонів на захід від Пляуену (
doc#9 діяльносте <g/> ? Очевидно <g/> , мало не виключно з російських джерел <g/> , до того ж часто « <g/> по дорозі <g/> » ще сильно
doc#10 ст <g/> . 191 <g/> ) <g/> . </p><p> 26 <g/> ) Це були <g/> : 1 <g/> ) сполучення ый <g/> , ій проти російських ой <g/> , ей ( <g/> злий — злой <g/> ) <g/> ; 2 <g/> ) стягнені форми
doc#10 , але выда <g/> , зімля <g/> ) присвячено багато праць російських мовознавців ( <g/> Шахматов <g/> , Дурново <g/> , Сєліщев <g/> ,
doc#10 думці Шахматова і більшости інших російських мовознавців <g/> , що за ним ішли <g/> , — дисимілятивне
doc#12 до е з попереднім пом'якшенням приголосного в російських <g/> , польських <g/> , і білоруських іменах власних
doc#12 Нікітін <g/> , Міцкєвіч <g/> , Гавлічек <g/> , Мікльошіч <g/> . </p><p> Але в російських назвах після ж <g/> , ш <g/> , ц пишемо и <g/> , напр <g/> . <g/> : Шишков <g/> ,
doc#12 , Ян Гус <g/> , Гомель <g/> . </p><p> 4. Прикметникові закінчення російських прізвищ -ыш <g/> , -ий передаємо закінченням -ий <g/> ,
doc#12 . </p><p> 6. Апострофа після губних перед йотованими в російських і польських власних назвах не пишемо <g/> , напр <g/> . <g/> :
doc#12 не пишемо <g/> , напр <g/> . <g/> : Бяли <g/> , Вяземський <g/> . </p><p> В кінці російських географічних назв ь зберігаємо <g/> , напр <g/> . <g/> : Кємь <g/> ,
doc#15 речень <g/> , приміром <g/> , у Шевченка <g/> , ніж у деяких російських поетів XVIII сторіччя <g/> , хоч би у Ломоносова або
doc#15 спостереження 0. Патокової <g/> . На матеріялі російських повістей Шевченка вона аналізує різні
doc#15 слова чи словосполуки <g/> ) <g/> . Отже <g/> , погляди старих російських синтаксистів <g/> , багатьох
doc#20 . Зокрема славістика повернена тут обличчям до російських студій <g/> , інші мови й культури на задньому пляні
doc#22 примітивізму <g/> , не раз писано в літературі про російських « <g/> зайвих людей <g/> » <g/> . Одні виводили його з
doc#26 , щоб сказати <g/> , як він бачить функцію передмов у російських книжках <g/> : « <g/> щоб <g/> , знаєте <g/> , не було кривди <g/> , не було і
doc#27 цей <g/> , звичайно <g/> , піднісся б <g/> , якби виключити російських адресатів <g/> , де Куліш не мав вибору <g/> , якою мовою
doc#27 традиції <g/> , ніж в українській <g/> , як у своїх російських листах <g/> , так і в українських <g/> . Стилізація цим
doc#27 їх як синоніми поруч слів <g/> , відмінних від російських і нормальних у новітній літературній мові <g/> ,
doc#28 і від французьких парнасців <g/> , і від російських акмеїстів <g/> , з якими його часто зближають <g/> . А коли