Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#8 Сьогодні <g/> , коли Ваян виступив з теорією <g/> , що російське акання — не нове явище <g/> , а продовження праслов'янського стану <g/> , — ідея Петрова не здається вже на 100 відсотків нісенітною <g/> .
doc#9 Воно має <g/> , звичайно <g/> , частковий <g/> , спорадичний характер <g/> , найчастіше трапляється в іншомовних словах ( <g/> мабуть <g/> , мимовільна познака того <g/> , що вони засвоєні через російське посередництво <g/> ) <g/> , а загалом не піддається встановленню якихось і загальнообов'язкових норм <g/> .
doc#10 Фактично вони дали <g/> , особливо в другом й третьому томі <g/> , український синонімічно-фразеологічний словник <g/> , тільки що впровідне слово було російське <g/> .
doc#12 <p> 2. Російське <g/> , білоруське <g/> , болгарське <g/> , сербське и <g/> , польське <g/> , хорватське <g/> , словінське і <g/> , чеське й словацьке і та у передаємо українським і <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> 3. Російське <g/> , болгарське <g/> , сербське г <g/> , польське <g/> , словінське <g/> , хорватське з передаємо українським ґ <g/> , напр <g/> .
doc#12 т. 5. </p> <p> Російське закінчення -ой <g/> , а також робійські й болгарські закінчення -ов <g/> , -ев у прізвищах зберігаємо <g/> , напр <g/> .
doc#22 Це воно визначило російське народництво <g/> , особливості російської революції і нездатність зрозуміти Захід <g/> .
doc#25 Вони означають <g/> , що російське о в засаді є само собі рівне і нормально виступає в цілковитій одності звука й функції <g/> .
doc#26 Шевченко розцерковнослов'янив перші дві свої форми <g/> , а далі запровадив російське слово <g/> .
doc#26 ) Російське слово потрібне Шевченкові <g/> , щоб сказати <g/> , як він бачить функцію передмов у російських книжках <g/> : « <g/> щоб <g/> , знаєте <g/> , не було кривди <g/> , не було і правди <g/> , а так <g/> , як всі предисловія компонуються <g/> » ( <g/> підкреслив скрізь я. — Ю. Ш. <g/> ) <g/> . </p>
doc#31 З промовами виступили найбільше ним зневажані Микитенко й Кириленко <g/> , з Москви спеціяльно приїхав ще один « <g/> пролетарський поет <g/> » Олександер Безименський <g/> , і російське слово прозвучало над труною письменника <g/> , що кликав геть від Москви5. Єдиний з його однодумців <g/> , допущений до слова <g/> , Петро Панч <g/> , розгублений і переляканий <g/> , спромігся витиснути з себе фразу про те <g/> , що Хвильовий « <g/> був неповторний <g/> .
doc#31 Важко не зв'язати з цим його послідовного славлення величі російського імперіялізму і імперії ( <g/> « <g/> Слух Руси лелеется беспрестанными громами побед и завоеваний <g/> » <g/> , – писав він у « <g/> Литературных мечтаниях <g/> » 1834 р. і повторював 1840 р. з захопленням <g/> , що російське « <g/> государство <g/> » зробилося « <g/> могущественнейшею монархиею в мире <g/> , приняло в свою исполинскую корпорацию и оторгнутую от нее родную ей Малороссию <g/> , и враждебный Крым <g/> , и родственную Белоруссию <g/> , и прибалтийские шведские области <g/> , и отодвинуло свое владычество за древний Арарат <g/> » <g/> .
doc#36 Вільямові Гаркінсу </p><p> А ще головна наша сила в тому <g/> , </p><p> що новітнє російське мистецтво так міцно </p><p> сплелося з російською літературою і творчістю </p><p><g/> , як <g/> , можливо <g/> , жадне інше мистецтво в Европі <g/> . </p>
doc#40 Slavische Phonetik ( <g/> Гайдельберґ 1911 або російське видання Петербург 1910 <g/> ) і особливо книжку Jan Ziiynski <g/> .
doc#52 Але годі шукати в Солженіцина згадки про російське іго над татарами ( <g/> і не-татарами <g/> ) <g/> . </p>
doc#54 Він не може не знати про те <g/> , що російське рабство заступило німецьке <g/> , що найкраща українська молодь і далі в дому роботи <g/> , в країні неволі <g/> , тільки може не коло Ляйгщіґу <g/> , а коло Печори й Колими <g/> .
doc#60 <p> Формально це — робиться під гаслом збагачення мови і <g/> , коли є конкурентні слова <g/> , скажімо <g/> , одне російське з походження <g/> , друге українське <g/> , вибір відкидається в тому сенсі <g/> , щоб уживати одне з них <g/> , натомість приймається у тому сенсі <g/> , щоб надати різних відтінків значення цим словам <g/> .
doc#62 мала стиль легкосальоновий <g/> , стиль Ігоря Сєверяніна або Вертинського <g/> , остільки Желязна Жондова - це помісь Гоголя <g/> , Аксакова <g/> , Мельникова-Печерського з Достоєвським і Толстим <g/> " ( <g/> с. 703 <g/> ) <g/> , - мова про Польщу <g/> , але коло асоціяцій виключно російське <g/> ; втім <g/> , вона уникала таких посилань <g/> , і це - чи не єдине на всі листи <g/> , зібрані в томі " <g/> Джерел <g/> " <g/> .
doc#65 , у РУС подано <g/> : училище — школа <g/> , училище з новим словом на другому місці <g/> , але далі йде приклад артиллерийское училище <g/> , і тут уже маємо тільки один переклад <g/> : артилерійське училище <g/> ; так само живопись — живопис <g/> , малювання <g/> , малярство <g/> , де традиційний український відповідник аж на третьому місці <g/> , але в прикладах уже фігурує тільки російське слово <g/> : школа живописи — школа живопису і т. д. Чимало прикладів такого типу подає М. Леонова ( <g/> Мзн <g/> , 1985,4 <g/> , С. 54 <g/> ) </p><p> Але ґвалтовне усунення одних слів і впровадження інших не таке всеохопне й не таке абсолютне <g/> , як часто думають українські емігранти <g/> , а головне — воно не так розкладає саму тканину української мови <g/> , як ті процеси <g/> , що відбуваються в живій мові <g/> , і як витонченіші методи мовного планування <g/> .
doc#65 Це такі <g/> , як пошта <g/> , адреса <g/> , ювілей ( <g/> російське почта <g/> , адрес <g/> , юбилей <g/> ) <g/> . </p>