Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Тоді радісно-тріюмфальні маніфестантні юрби великих міст обіцяли собі тріюмфальний і близький вступ свого війська до ворожої столиці і <g/> , кажучи словами російського класика ( <g/> зовсім з іншої нагоди і в іншу добу сказаними <g/> ) <g/> , « <g/> в воздух чепчики бросали <g/> » <g/> .
doc#0 Він <g/> , не питавши <g/> , пройшов до Н. Тут мало відбутися те <g/> , що й досі відбувається в таких обставинах <g/> : Н. мав вирішити <g/> , якою мовою говорити із незнайомцем — українською чи російською <g/> .
doc#0 ) Щось підказало Н. — російською <g/> .
doc#0 Н. поняття не має про судовий жарґон з російськомовним судом і законами <g/> , а що вже казати про суд німецький <g/> , чи російський <g/> , чи будь-який ще <g/> .
doc#0 Але він дістав вищу освіту в Росії <g/> , працював якийсь час у російському театрі <g/> , більшою чи меншою мірою ( <g/> часом уявно <g/> ) він був дома в стихіях німецькій <g/> , англійській і далі по европах ( <g/> Америку він не приймав <g/> ) <g/> .
doc#0 Щодо Довгаля <g/> , він почував себе в російському оточенні не набагато певніше <g/> , ніж у німецькому <g/> , а в німецькому — зжалься <g/> , Боже <g/> . </p>
doc#0 <p> На via dolorosa від Красного Лимана до Пляуену і до баварського вже <g/> , себто відкордоненого від російських окупаційних кордонів на захід від Пляуену ( <g/> який американці передали росіянам <g/> ) Гофу <g/> , де й закінчилася епопея <g/> , почата з Красного Лимана <g/> .
doc#1 І навпаки <g/> , пейзаж його лихих видив — це російський пейзаж <g/> , як звичайно <g/> , санктпетербурзький ( <g/> « <g/> Якось-то ідучи вночі <g/> » від 13 листопада I860 р. <g/> ; « <g/> О люди <g/> !
doc#1 Російський пейзаж навпаки — нічний пейзаж із туманом і бурями <g/> , млою і примарними вогнями <g/> , що виринають з темряви <g/> , з невідомосте <g/> , мов очі Сатани <g/> . </p>
doc#1 , коли він зіткнувся з комплексом « <g/> гайдамаччини <g/> » ( <g/> ще однією версією сліпої і кривавої помсти <g/> ) і переборов його у віршах « <g/> трьох літ <g/> » <g/> , — так і тепер він переборов комплекс російського революційного радикалізму О. Герцена і його послідовників <g/> .
doc#4 Російський формалізм і його боязкий учень <g/> , формалізм український <g/> , були власне в своїй доглибній суті проявом тієї ідеологічної настанови <g/> , яка найбільше відповідала духові жовтневої революції <g/> , розгляда- ної як промисловий переворот <g/> , що нищив щасливі ілюзії й « <g/> забобони <g/> » допромислової доби <g/> , чим та революція в своїй істоті й була <g/> .
doc#4 Так здичавілість безмежної Російської імперії привела до розправи з усім тим <g/> , що не відповідало партійній догмі <g/> , — з тонкою плівкою російської дореволюційної інтелігенції <g/> , з національними прагненнями « <g/> околиць <g/> » імперії і тими культурними течіями <g/> , які виросли були саме з духу революції <g/> , — насамперед з формалізмом і футуризмом <g/> .
doc#6 Згадано ще “ <g/> російський роман <g/> ” <g/> , правдоподібно мавши на увазі Достоєвського <g/> , але конкретно названо лише Гоголя <g/> .
doc#8 Сьогодні <g/> , коли Ваян виступив з теорією <g/> , що російське акання — не нове явище <g/> , а продовження праслов'янського стану <g/> , — ідея Петрова не здається вже на 100 відсотків нісенітною <g/> .
doc#9 Указ царського уряду про заборону друку українських книжок і періодики в межах Російської імперії ( <g/> 1876 <g/> ) <g/> , як відомо <g/> , змусив перенести майже всю літературно-видавничу <g/> , зокрема всю газетно-журнальну діяльність до Львова <g/> , до Галичини взагалі <g/> .
doc#9 ГАЛИЦЬКІ ВПЛИВИ </p><p> НА УКРАЇНСЬКУ ЛІТЕРАТУРНУ МОВУ </p><p> В ПЕРІОД 1876-1905 РОКІВ </p><p> Цей період започатковується указом 1876 р. про заборону українських друків у Російській імперії <g/> .
doc#9 Сю прогалину заступила б російська Україна <g/> .
doc#9 мусить добре подумати <g/> , перше налагодитись <g/> , а тоді вже казати <g/> , ніби перше перележить в думці з російського <g/> » <g/> .
doc#9 Вони виробили собі свою мову і для культурної потреби <g/> , а ми переходимо зараз на російську <g/> , коли заводимо поважнішу бесіду <g/> !
doc#9 Модест Левицький пише про це так <g/> : « <g/> Коли з р. 1906 настала змога видавати часописи й на російській Україні <g/> , то довелося перенести з Галичини трохи не весь той лексичний матеріял <g/> , що виробився там протягом тих тридцяти літ <g/> »ii <g/> .