Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Сю прогалину заступила б російська Україна <g/> .
doc#9 мусить добре подумати <g/> , перше налагодитись <g/> , а тоді вже казати <g/> , ніби перше перележить в думці з російського <g/> » <g/> .
doc#9 Вони виробили собі свою мову і для культурної потреби <g/> , а ми переходимо зараз на російську <g/> , коли заводимо поважнішу бесіду <g/> !
doc#9 Він закинув своєму супротивникові хуторянську обмеженість <g/> , бажання заплямувати й відкинути все те <g/> , що не вживається на рідному хуторі <g/> , бажання тим більше необгрунтоване <g/> , що в підросійській Україні не було ніякої іншої школи <g/> , крім російської <g/> , а значить українську мову поза своїм хутором люди могли знати хіба тільки з белетристики <g/> .
doc#9 Модест Левицький пише про це так <g/> : « <g/> Коли з р. 1906 настала змога видавати часописи й на російській Україні <g/> , то довелося перенести з Галичини трохи не весь той лексичний матеріял <g/> , що виробився там протягом тих тридцяти літ <g/> »ii <g/> .
doc#9 <p> Вплив Галичини на українську літературну мову в роки безпосередньо по революції 1905 р. дається виміряти тим цікавим фактом <g/> , що галицькі мовні елементи продираються в цей час навіть у офіційні видання російського уряду для українців <g/> . </p>
doc#9 <p> У брошурі міністерства фінансів « <g/> Забезпечення прибутків і капіталів державними ощадними касами <g/> » <g/> , виданій 1910 р. <g/> , зустрічаються такі слова <g/> , як щадниця <g/> , скарбівня тощо <g/> , які до смерти налякали й обурили чорносотенні російські елементи4. </p><p> Але не треба думати <g/> , що запровадження нового для рядового мовця мовного матеріялу в такій кількості і такими темпами проходило безперешкодно <g/> .
doc#9 Грінченко <g/> : « <g/> Одкиньте набік всю Галичину <g/> , бо вона нам хоть і рідна сестра <g/> , рідніша конечно <g/> , як Московщина <g/> , але живе од нас далеченько <g/> , та ще до того вона <g/> , вештаючись між разними слов'янськими народами <g/> , ввела в свою літературу багато таких слів <g/> , що вони для нашого народу на перший час покажуться трудно понятними і чужішими од " <g/> московських <g/> " <g/> , бо з цими ми мусіли поневолі зріднитися <g/> »2. Так і тільки так стояло питання <g/> : Галичина або Москва <g/> , інкорпорація в літературну мову галицьких елементів — або сповнення літературної мови позиченнями чи кальками з російської мови <g/> ?
doc#9 Бо літературна мова не мала обмежитися на мовних засобах баби Палажки <g/> , і коли І. Нечуй-Левицький обстоював таке обмеження літературної мови <g/> , то він фактично <g/> , — безперечно <g/> , неусвідомлено для самого себе — обстоював наближення української літературної мови до російської <g/> , як ми ще покажемо це на прикладах у V розділі <g/> . </p>
doc#9 Зате він був ясний як прихильним <g/> , так і ворожим до України колам російського громадянства <g/> .
doc#9 Поширювана звідти мова <g/> , штучно створювана в формах <g/> , які тенденційно відходять від загальноукраїнської мови <g/> , є ворог останньої <g/> , а що виникнення й поширення її не викликається будь-якими природними прагненнями й потребами південноруського населення <g/> , то й поширення галицької літератури в межах Росії мусить піддягати суворій цензурі <g/> »2. У славетній « <g/> Записці <g/> » Російської Академії наук « <g/> Об отмене стеснений малорусского печатного слова <g/> » справа поставлена <g/> , природно <g/> , більше в філологічній площині <g/> : « <g/> Малоруській мові галицької письменности ставляться в докір ці її польські елементи <g/> , це чуже українському чуттю забарвлення <g/> , якого вона зазнала у Львові <g/> .
doc#9 <p> 1904 р. М. Грутпевський заснував у Львові курси для молоді з російської України <g/> .
doc#9 Не говорімо про те <g/> , що досить багато українців у вояцькій шинелі побувало в Галичині під час її окупації російським військом і чуло на місці галичан <g/> , не говорімо про полонених галичан у Росії і великоукраїнців у Галичині <g/> , — бо при цих зустрічах рідко був наявний момент імпонування галицьких мовних особливостей <g/> , а без нього і позичення їх не могли відбуватися скільки-небудь помітно <g/> .
doc#9 Уже з першими загонами російського війська у Львові опинився член української громади петербурзького Лісового інституту І. Л. Личко <g/> , за допомогою якого кияни встановили зв'язок з галицькою громадськістюxii <g/> .
doc#9 Маємо на увазі вивезення з Галичини російською владою досить великої кількости заручників з-поміж галицької інтелігенції та опіку над ними київської української інтелігенції <g/> , яка виявлялася <g/> , між іншим <g/> , і в тому <g/> , що « <g/> скоро <g/> …
doc#9 Серед національно і антибольшевицьки настроєних груп інтелігенції створюється настрій захоплення і демонстративного переймання галицьких мовних особливостей <g/> , іноді порядком відштовхування від подібности до російської мови <g/> .
doc#9 Здебільшого знайдемо в І. Нечуя-Левицького слова <g/> , живцем перенесені з російської мови або трохи зукраїнізовані <g/> , рідше архаїчні <g/> .
doc#9 <p> Бракує українських слів І. Нечую-Левицькому і тоді <g/> , коли треба відтворити абстрактні поняття <g/> , особливо ті <g/> , що пов'язані з новітнім культурним життям <g/> , і тут він теж раз у раз змушений удаватися до російської мови як джерела <g/> , звідки можна надолужити те <g/> , чого бракує в його індивідуальній мові ( <g/> але не тогочасній українській літературній мові <g/> ) <g/> .
doc#9 Як бачимо <g/> , все це слова або конструкції <g/> , живцем перенесені з російської мови <g/> .
doc#9 Вона живиться тими здоровими <g/> , повнокровними елементами <g/> , носієм яких завжди є селянська мова <g/> , а сторонні елементи здобуває тільки з російської мови <g/> .