Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#15 Адже загально відомо <g/> , що російська " <g/> демократична <g/> " проза 60-80-х років у своїх мовно-стилістичних властивостях не тільки безконечно далека від мови поезій Фета і подібних поетів <g/> , а і прямо протиставлена їм <g/> , що вона спирається передусім на живу розмовну мову різночинця або селянина і цурається всіляких літературно-поетичних красивостей <g/> .
doc#76 » <g/> , 12 <g/> , 1987. Не вжито слова в літописах <g/> , не вживали його Пушкін <g/> , як і Шевченко <g/> , судячи з словника мови Пушкіна ( <g/> 2 <g/> , 1959 <g/> ) і зі словників мови Шевченка <g/> , як його українських творів ( <g/> 2 <g/> , 1964 <g/> ) <g/> , так і російських ( <g/> 1 <g/> , 1985 <g/> ) <g/> . </p>
doc#72 Ось найважливіші з них <g/> : українську мову <g/> , а також історію й географію України мусять викладати в школах ( <g/> 9 березня 1919 р. <g/> , Третій з'їзд Рад <g/> ) <g/> ; — у всіх державних установах і закладах українська мова мусить бути допущена нарівні з російською ( <g/> 21 лютого 1920 р. <g/> , ВУЦВК <g/> , і 2 травня 1920 <g/> , Четвертий з'їзд Рад <g/> ) <g/> ; — українські дисципліни мусять викладатися в учительських семінаріях і на вчительських курсах ( <g/> 4 травня 1920 <g/> , Народний Комісаріат Освіти <g/> : “ <g/> не в старому <g/> , переважно філологічному напрямкові <g/> , а стати джерелом живого зрозуміння сучасного соціально-економічного і культурно-побутового стану України <g/> ” <g/> , “ <g/> Збірник <g/> ” травень 2-12 <g/> , 1920 <g/> , ч. 9 <g/> , 220 <g/> ) <g/> ; — українська мова мусить бути запроваджена як предмет у школах і повинна вживатися в державних закладах та установах ( <g/> 21 вересня 1920 <g/> , Раднарком <g/> )
doc#65 <p> Хоч які важливі такі прямі заступлення українських традиційних елементів мови на нові <g/> , російські ( <g/> а один з наслідків їх — розрив з літературою перед її совєтизацією <g/> ) <g/> , безмірно серйозніші в своїх наслідках ті зсуви в глибинній структурі мови <g/> , що виникають з них <g/> .
doc#45 На його думку <g/> , зв'язок між двома східнослов'янськими мовами <g/> , українською й російською ( <g/> білоруську він не вважав окремою мовою <g/> ) <g/> , щільніший <g/> , ніж з іншими слов'янськими мовами <g/> .
doc#76 У цьому бо розділі він заперечив існування спільної давньоруської ( <g/> єдиної східнослов'янської <g/> ) мови <g/> , виводячи українську мову безпосередньо з праслов'янської і твердячи <g/> , що вона ближча до мови сербської ( <g/> почасти слідом за П. Лавровським <g/> ) <g/> , ніж до російської ( <g/> В. Глущенко <g/> , 19 <g/> ) <g/> .
doc#76 <p> Вібчий — нормальний фонетичний відповідник російському ( <g/> власне <g/> , церковнослов'янсько-російському <g/> ) общий <g/> .
doc#65 <p> Міський сленґ <g/> , відмінний від російського ( <g/> за винятком звичайних фонетичних субстанцій <g/> ) <g/> , фактично не існує в сучасній українській мові <g/> .
doc#72 Міністерство фінансів видало 9 липня 1907 р. обіжник <g/> , згідно з яким українські книжки <g/> , видані в Галичині й Буковині <g/> , мали розглядатися <g/> , як російські ( <g/> Лотоцький 2 <g/> , 244 <g/> ) <g/> . </p>
doc#72 Завзяті оборонці українських прав і талановиті журналісти <g/> , автори пишуть мовою <g/> , пересипаною русизмами та псевдоукраїнськими словами <g/> , що в дійсності є нічим іншим як перекрученими російськими ( <g/> напр <g/> .
doc#72 У російських гімназіях запроваджено курси української мови <g/> , літератури <g/> , історії й географії <g/> , але поза цим гімназії лишалися російськими ( <g/> осінь 1917 <g/> ) <g/> .
doc#72 Мов на глум <g/> , коли Скрипникові зробили докір за утиск російської мови на Україні <g/> , — явно маючи на думці становище в містах <g/> , — він відповів <g/> , що це неправда <g/> , бо “ <g/> в районах <g/> , на селі <g/> ” партійна і державна машина послуговуються російською мовою <g/> , якщо район чи село російські ( <g/> Скрипник 55 <g/> ) <g/> .
doc#72 При наступній зміні політичного курсу ці надужиття дали підставу впровадити в мову інші непритаманні їй елементи <g/> , цього разу російські ( <g/> термінологія і правопис “ <g/> Хвилі <g/> ” <g/> ) <g/> .
doc#72 Автор говорить <g/> , що його мета — відновити етимологічний правопис та місцеву мову <g/> , перше <g/> , — щоб підкреслити розбіжність з українською мовою <g/> , друге — з російською ( <g/> цитую з <g/> : Штець 32 <g/> ) <g/> .
doc#65 А досить поглянути хоч би на німецьке і англійське Alexander <g/> , minister <g/> , щоб переконатися <g/> , що знову ж таки маємо справу не з універсальною оцінкою <g/> , а з специфічно російською ( <g/> яка <g/> , до речі <g/> , знов спирається на французьку з її формами Alexandre <g/> , ministre <g/> .
doc#69 Порівняння з іншими слов'янськими мовами могло б наштовхнути на єретичні думки <g/> , але порівнювано українську мову тільки з російською ( <g/> іноді з причіпкою білоруської <g/> ) <g/> , вириваючи з контексту інослов'янських і сусідніх мов <g/> .
doc#70 <p> Порівняння з іншими слов'янськими мовами могло б наштовхнути на єре-тичні думки <g/> , але порівнювано українську мову тільки з російською ( <g/> іноді з причіпкою білоруської <g/> ) <g/> , вириваючи з контексту інослов'янських і сусідніх мов <g/> . </p>
doc#89 З гнівом і заздрістю позирає провід письменників на ті видавництва ( <g/> російські <g/> ) <g/> , які видають високими накладами пригодницькі романи <g/> , з Дюма включно <g/> , й заробляють на тому добрі гроші <g/> .
doc#72 <p> Отже <g/> , у мовній політиці Раковський дотримувався засади юридичної рівности мов ( <g/> тобто української й російської <g/> ) <g/> .
doc#72 1924 року з'явилася “ <g/> Грамматика русскаго языка <g/> ” за редакцією Євменія Сабова ( <g/> між іншим <g/> , 1923 року він обстоював відрубну літературну мову <g/> , сперту на місцеві говірки <g/> , виступаючи і проти української і проти російської <g/> ) <g/> .