Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#29 Тільки в Курбаса справа ускладнювалася тим <g/> , що культурою для нього була не російська <g/> , а німецька <g/> , включно з тогочасним німецьким експресіонізмом <g/> .
doc#30 <p> Лаконізм вимушений <g/> , але цікавість ще є. </p><p> Роман Якобсон казав <g/> : скоро буде дві мови — англійська й російська <g/> .
doc#31 ( <g/> « <g/> Справа в тому <g/> , — пише він <g/> , — що російська література тяжить над нами в віках як господар становища <g/> , який привчав нашу психіку до рабського наслідування <g/> » <g/> .
doc#31 Російська інтеліґенція <g/> , говорячи по-російськи <g/> , з такою самою настановою користається з сленґізмів <g/> , часто навіть блатних <g/> .
doc#31 Уже з загального враження можна сказати <g/> , що російська символістична критика лишилася невідома Хвильовому <g/> .
doc#35 І він вбачає в майбутньому Україну не тільки втихомиреною <g/> , але й сильною <g/> : « <g/> Під обороною монарха російська при данню вольности <g/> , хто б був сокрушив і зломив зброю війська запорозького <g/> ?
doc#36 Скорше можна припустити <g/> , що це була російська мова <g/> , узвичаєна серед українських поміщиків другої половини XIX століття Є. Чикаленко <g/> , говорячи про 1903 рік <g/> , зауважує <g/> , що з поміщицьких родин на Україні в той час усього яких вісім уживали української мови в щоденному житті ( <g/> Шевельов <g/> .
doc#36 Однак щоденна російська мова поміщицької верстви мала сильну домішку української <g/> .
doc#38 Високому стилеві була приділена російська мова з церковнослов'янськими елементами <g/> .
doc#38 Тому що там в основі літератури лежала мертва — церковнослов'янська — мова <g/> , а тут жива — російська <g/> ?
doc#40 <p> Одначе в умовах колоніальної залежности України чужа окупаційна влада <g/> , особливо російська <g/> , бажаючи накинути свою термінологію <g/> , усувала з ужитку старі українські терміни <g/> , проголошуючи їх застарілими й непотрібними <g/> .
doc#40 — російська конструкція замість поправної зрадити кого <g/> , напр <g/> .
doc#40 Інші мови використали дублетні закінчення <g/> , щоб збільшити число своїх відмінків — так зробила <g/> , наприклад <g/> , російська мова <g/> , виробивши собі два « <g/> родові <g/> » і два « <g/> місцеві <g/> » відмінки ( <g/> як це показали Н. Трубецкой <g/> , Б. Унбе- ґаун <g/> , В. Віноґрадов і ін <g/> .
doc#40 Російська мова застосувала цю категорію в знахідних відмінках обох чисел з надзвичайною послідовністю <g/> .
doc#41 <p> Він пише <g/> : « <g/> Оптимістична віра в поступ - радше російська або американська <g/> , але не європейська цінність <g/> .
doc#45 Дома в дитинстві він говорив українською мовою <g/> , загальне навчання в школі провадилося польською <g/> , а російська викладалася як предмет <g/> .
doc#45 Навіть християнство не е повсюдно однакове <g/> , а набуло вигляду <g/> , який відповідає кожній народності й кожній мові <g/> , скажімо <g/> , його російська форма <g/> , польська <g/> , грецька і т.д. ( <g/> 164. Сторінки за ИЗТС' <g/> ) <g/> .
doc#45 Український журнал " <g/> Основа <g/> " <g/> , що виходив 1861-62 в Петербурзі <g/> , аж ніяк не належав до революційних видань <g/> , проте за ним пильно слідкували урядові чинники і російська консервативна преса <g/> .
doc#45 Як ми вже згадували в розділі 4 <g/> , Потебня визнавав <g/> , що в його час російська мова мала перевагу як мова інтелекту ( <g/> алів <g/> ) <g/> , але він зовсім не був певен <g/> , чи ситуація в майбутньому не зміниться <g/> .
doc#45 В батьківському домі мовою щоденного вжитку була українська <g/> , у його власному в Харкові віддавна стала російська <g/> .