Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#7 Одні тільки надають зовні української форми типовим поетичним висловам російської мови з її церковнослов'янськими складниками ( <g/> всякі оболоки й пряності в Ореста <g/> ) <g/> , другі переривають словники <g/> , вишукуючи в них раритети й живосилом тягнучи їх у свої вірші ( <g/> Славутич <g/> ) <g/> .
doc#71 Вона продовжувала свій розвиток на російських землях <g/> , але в Україні звелася нанівець <g/> .
doc#17 Саме тому його « <g/> Народній Малахій <g/> » побудований на тому <g/> , як стара хуторська Україна захлинається в бруді НЕПу <g/> , саме тому фінал п'єси – спів похабної російської пісеньки п'яною повією <g/> , що характеризується сповненими розпуки словами Малахія <g/> : « <g/> Це Україна співає <g/> » <g/> .
doc#92 Він — і Трубецкой — були для мене втіленням двох шкіл <g/> , від яких я хотів числити себе як науковця — російських формалістів і празького мовознавчого гуртка <g/> .
doc#31 Ну <g/> , так і ми самостійна <g/> » <g/> , з усіх культур орієнтація « <g/> у всякому разі не на російську <g/> …
doc#50 Але не знайти в нього жіночих рим з різними післянаголосовими голосними ( <g/> типу ходити-несита <g/> , роздалля-буваллю <g/> , ряснодарну- марне <g/> ) <g/> , які тепер загально вживаються в наших віршах <g/> , хоч становлять механічне наслідування принципів російського римування <g/> .
doc#24 І коли його герой <g/> , кажучи словами російського поета <g/> , сьогодні « <g/> сжег то <g/> , чему поклонялся <g/> » <g/> , а завтра « <g/> поклонился тому <g/> , что сжигал <g/> » <g/> , — то хіба в цьому не закладено засновки не тільки руху взагалі <g/> , а і руху до поставленої собі мети <g/> ? </p>
doc#51 Досить згадати <g/> , що перша історія російської літературної мови ( <g/> Є. Будде <g/> ) вийшла 1908 р. <g/> , тоді як „Очерк литературной истории малорусского наречия в 17 и 18 вв <g/> .
doc#36 Вільямові Гаркінсу </p><p> А ще головна наша сила в тому <g/> , </p><p> що новітнє російське мистецтво так міцно </p><p> сплелося з російською літературою і творчістю </p><p><g/> , як <g/> , можливо <g/> , жадне інше мистецтво в Европі <g/> . </p>
doc#70 Усі вони або просто перенесені з російської мови <g/> , або іззоровані на російських словах <g/> .
doc#89 В російській літературі він зацькував прекрасний талант Марлінського <g/> , В. Одоєвського й інших романтиків <g/> .
doc#54 Нема в ній примітивного нанизування рядків у дусі російського райошника <g/> , розгляписто безглуздої солдатської пісні царського часу <g/> , — щось на зразок </p><p> Де пгумить густа пшениця <g/> , </p><p> Повен колос нагина <g/> , </p><p> Є суворовська криниця </p><p> Біля міста Тульчина <g/> . </p>
doc#26 ) </p><p> У вступному розділі Шевченко міркує — кажучи термінологією сучасних мовно-літературних дискусій на Україні — про « <g/> безперспективність <g/> » української мови <g/> , іншими словами <g/> , про твердження <g/> , що українська мова повинна поступитися російській <g/> , а література цією мовою приречена на зникнення <g/> .
doc#4 Російський формалізм і його боязкий учень <g/> , формалізм український <g/> , були власне в своїй доглибній суті проявом тієї ідеологічної настанови <g/> , яка найбільше відповідала духові жовтневої революції <g/> , розгляда- ної як промисловий переворот <g/> , що нищив щасливі ілюзії й « <g/> забобони <g/> » допромислової доби <g/> , чим та революція в своїй істоті й була <g/> .
doc#101 Очевидно <g/> , що в Харкові я не був сторонній російській мові і культурі <g/> .
doc#76 У цьому бо розділі він заперечив існування спільної давньоруської ( <g/> єдиної східнослов'янської <g/> ) мови <g/> , виводячи українську мову безпосередньо з праслов'янської і твердячи <g/> , що вона ближча до мови сербської ( <g/> почасти слідом за П. Лавровським <g/> ) <g/> , ніж до російської ( <g/> В. Глущенко <g/> , 19 <g/> ) <g/> .
doc#80 І це та теза <g/> , якою Домонтович — кожним своїм твором — заперечує більшовицьку революцію в російському імперському просторі — в кожному своєму творі <g/> , хоч одверто він цього не може проголосити в ранніх повістях <g/> .
doc#25 Російська академія наук вибрала його своїм членом-кореспондентом головне на підставі цієї праці <g/> .
doc#45 Начебто це відбувалося так <g/> : зайшовши до авдиторії <g/> , він розгортав Буслаєва " <g/> Опьіт исторической грамматики русского язьїка <g/> " ( <g/> в російській лінгвістиці того часу Буслаєв уважався найвищим авторитетом <g/> ) <g/> , читав звідти уривок <g/> , закривав книжку і проголошував <g/> : — так говорить Буслаєв <g/> .
doc#55 <p> За перше урядово затверджене видання УП <g/> , правдоподібно <g/> , слід уважати двадцятисторінкове видання малого формату <g/> , фірмоване Наркомосвіти 1920 р. Не вважати ж за українське державне втручання російського уряду — Валуєвський указ 1863 і Емський указ 1876 років <g/> , — що проскрибувало незалежні українські абетки-правописи типу кулішівки тощо й накидало ярижку-єрижку <g/> . </p>