Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#15 Говорячи про вигуки <g/> , що стоять поза реченням <g/> , " <g/> і інші вирази <g/> , що дорівнюють [ <g/> равносильные <g/> ] реченню <g/> " <g/> , про " <g/> незакінчені <g/> , недоговорені речення <g/> " <g/> , він додає <g/> : " <g/> Далі сюди належать заголовки ( <g/> книг <g/> , розділів <g/> , статтей <g/> , журналів <g/> , газет <g/> ) " <g/> , відзначаючи в примітці <g/> : " <g/> звичайно <g/> , не ті <g/> , що становлять речення <g/> " <g/> . </p>
doc#15 Для нас у цьому підході важливо встановити те <g/> , що в книзі Ґебауера - Ертля показано <g/> , що називні речення в широкому розумінні слова можуть мати не тільки констатаційно-описове <g/> , а і всі ті інші спрямовання <g/> , що властиві реченню взагалі <g/> . </p>
doc#15 Так <g/> , Ріс встановлює <g/> , що називний відмінок цих конструкцій - не підмет <g/> , і не присудок <g/> , бо він взагалі не зумовлений синтаксично <g/> , і взагалі має не синтаксичні функції <g/> , а виключно називну <g/> ; тому його не можна розгорнути в речення <g/> , він уже в зародку ( <g/> in der Anlage <g/> ) <g/> , в схемі протистоїть звичайному ( <g/> дво- елементному <g/> ) реченню <g/> ; тому він не може бути членом ніякої іншої мовної одиниці - отже <g/> , очевидно <g/> , і складного речення <g/> .
doc#15 В своєрідно сконцентрованому вигляді тут виявляється та двоелементність <g/> , яка властива реченню <g/> , яка примусила Шахматова передбачити те <g/> , що називний відмінок імени в таких випадках сполучає в собі елементи значення підмета й елементи значення присудка <g/> . </p>
doc#15 <p> Але скільки б не підбирати таких перехідних випадків <g/> , ними все ж не заперечується характеристика полюсних конструкцій <g/> : з одного боку слово протистоїть називному реченню <g/> , з другого боку називне речення протистоїть називному відмінкові вивісок і заголовків <g/> . </p>
doc#40 Частка би в таких випадках надає реченню характеру поради <g/> , побажання <g/> , іноді докору <g/> , напр <g/> .
doc#40 <p> Явище відокремлення <g/> , ззовні розглядане <g/> , полягає в тому <g/> , що певні слова й звороти в простому реченні можна буває — при наявності сприятливих до цього обставин — вимовляти з такою інтонацією <g/> , з якою вимовляється звичайно підрядне речення <g/> , а саме — з павзами на межах цієї групи слів ( <g/> або навколо цього слова <g/> ) <g/> ; з більшим <g/> , ніж при звичайних другорядних членах речення <g/> , наголошенням цієї групи слів ( <g/> або слова <g/> ) <g/> ; з рухом підвищень і знижень тону <g/> , властивим саме підрядному реченню <g/> . </p>
doc#40 Тепер ми вже можемо сказати <g/> , чому промова політичного діяча <g/> , цілковито точно надрукована в газеті <g/> , не може все таки бути названа прямою мовою <g/> : в ній бракує тієї другої частини асиндетона <g/> , яка відповідає нашому реченню « <g/> сказала Мар'яна« <g/> .
doc#40 Те <g/> , що школярі часто помилково ставлять у таких випадках знак питання <g/> , доводить <g/> , що мова тут ще зберігає елементи питальної інтонації <g/> , отже <g/> , не остаточно підпорядкувала підрядне речення ( <g/> витворене з власне прямої мови <g/> ) головному реченню ( <g/> витвореному з авторського пояснення <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 Роля вставних слів полягає в тому <g/> , щоб надавати реченню різних емоційних і модальних відтінків <g/> , окреслювати речення з погляду його стосунку з дійсністю <g/> , його стосунку з іншими реченнями і з погляду почуття <g/> , з яким воно в'яжеться в мовця <g/> .
doc#40 <p> б. Умовна частка би ( <g/> після голосних б <g/> ) <g/> , за допомогою якої твориться умовний спосіб дієслова <g/> , може вживатися і при інфінітиві і в неповних реченнях <g/> , що не мають дієслова <g/> , однаково надаючи реченню умовного значення ( <g/> пор <g/> .
doc#40 <p> ФОНЕМА І ЗВУК </p><p> ( <g/> ОСНОВИ ФОНЕТИКИ І ФОНОЛОГІЇ <g/> ) </p><p> В протилежність реченню <g/> , слову і словотворчим елементам слова ( <g/> основі <g/> , кореневі <g/> , афіксам <g/> , закінченню <g/> ) окремий звук сам собою не є носій певного конкретного значення <g/> .
doc#1 Основна засада Шевченкового стилю тих років — дати читачеві можливість уловити певну схему <g/> , певну лінію ( <g/> чи то у віршовій структурі <g/> , чи в будові речення <g/> ) <g/> , водночас не даючи цій схемі зматеріялізуватися <g/> .
doc#1 І щоб підкреслити безсмертність України <g/> , він знову повторює той же рядок <g/> : </p><p> Минуло все <g/> , та не пропало <g/> , — </p><p> а після того підхоплює раніше розпочате речення про занепад давньої України <g/> , безверхого козака ( <g/> безверхого <g/> , бо позбувся правлячої верхівки <g/> ) <g/> , старого дуба <g/> , чиє верховіття вигризене шашелями <g/> , але коріння ( <g/> селянство <g/> , трудовий люд « <g/> Молитви <g/> » <g/> ) усе ще живе й пускає зелені пагони <g/> .
doc#3 Особливу увагу приділено порівняно недавній мініреволюції в синтаксі українського числівника — появі конструкцій типу двоє речень і витісненню старіших конструкцій типу два речення <g/> .
doc#3 в творах українського красного письменства чимраз частіше і послідовніше замість панівної перед тим конструкції типу два речення ширяться конструкції типу двоє речень <g/> .
doc#3 Але в загальній системі числівникової синтакси не слід спускати з ока <g/> , що він завдає ще одного вдару по « <g/> прикметниковим конструкціям <g/> » ( <g/> типу два речення <g/> ) і заступає їх « <g/> іменниковим <g/> » типом <g/> , точніше кажучи <g/> , мішаним іменниково-прикметниковим <g/> , роблячи тим самим ще один крок до специфічно-числівникової мішаної парадигми як прикмети саме даної частини мови і відмежовуючи цю частину мови від інших частин мови <g/> , які такої мішаности не мають <g/> . </p>
doc#3 Мовні редактори не повинні переправляти двоє речень на архаїчніше два речення <g/> . </p>
doc#3 Несподівано з'являється поцінувальне кінцеве речення явно прогібітивного характеру <g/> : « <g/> Збірні числівники <g/> …
doc#3 Відомо <g/> , ідо в цьому виданні редактор дописував речення поскриптивного характеру <g/> , навіть якщо це суперечило поглядам автора <g/> .