Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 <p> А тепер <g/> , коли під назвою першої збірки видано обидві старі і нову - « <g/> Веселку <g/> » <g/> , мені здається <g/> , що я можу докинути дещо до старих характеристик <g/> , як <g/> , певно <g/> , не один зможе після мене <g/> .
doc#4 <p> Зведення поезії з вершини Парнасу на низини щоденного дрібного побуту проймає вибір слів <g/> , що можуть бути аж надто « <g/> непоетичними <g/> » і що « <g/> грають <g/> » особливо виразно й міцно <g/> , коли вони не єдині <g/> , а контрастують із словами <g/> , виразно « <g/> поетичними <g/> » <g/> , як от після початку — </p><p> « <g/> На городі бузина <g/> , </p><p> а в Києві дядько <g/> !
doc#5 <p> </doc> </p><p> « <g/> Невеличка драма <g/> » <g/> , другий і останній роман Валеріяна Підмогильного <g/> , побачив світ у формі книжки тепер <g/> , через 27 років після публікації в київському « <g/> Житті й революції <g/> » <g/> , в 1930 році <g/> .
doc#6 <p> Малим свідченням про одержимість Курилика малярством хай буде згадка про своєрідну виставку <g/> , що відбулася в галерії Аврома Айсікса в Торонто 1980 року <g/> , три роки після смерти Курилика <g/> , двадцять — після першої виставки його творів у тій таки галерії <g/> , яка репрезентувала мистця всі ці роки <g/> .
doc#6 <p> Малим свідченням про одержимість Курилика малярством хай буде згадка про своєрідну виставку <g/> , що відбулася в галерії Аврома Айсікса в Торонто 1980 року <g/> , три роки після смерти Курилика <g/> , двадцять — після першої виставки його творів у тій таки галерії <g/> , яка репрезентувала мистця всі ці роки <g/> .
doc#6 Сам він не без гордости оповідає <g/> , що після першого мистецького й комерційного успіху він спромігся завести собі капелюх <g/> , придбати авто ( <g/> фольксваген <g/> !
doc#6 <p> Після смерти Курилика десять років тому <g/> , 3 листопада 1977 року <g/> , можна було б сподіватися показової ретроспективної виставки Курилика в одному з музеїв Канади <g/> , що випнула б сильні сторони мистця і не боялася б показати його слабкі сторони <g/> .
doc#6 ( <g/> Цифри після назви картин показують число ілюстрації в цьому каталозі <g/> .
doc#6 <p> Такого типу “ <g/> килими <g/> ” <g/> , з візерунками малих різнокольорових людей <g/> , тільки не такі багаті на епізоди <g/> , знайдемо і в Курилика <g/> , приміром <g/> , у його “ <g/> Сон мера Кромбі <g/> ” <g/> , у “ <g/> Після снігопаду на авеню Балзам <g/> ” у торонтському циклі або в “ <g/> Весіллі в Кашубах <g/> ” у польському циклі <g/> , а на цій виставці — “ <g/> Споглянь людину без Бога <g/> ” ( <g/> ч. 19 <g/> ) <g/> , хоч тут епізоди почасти відмежовані один від одного контуром ніби окремої рамки <g/> , так що картина сприймається подеколи як конґльомсрат відносно самостійних менших картин <g/> , об'єднаних тільки загальною ідеєю <g/> .
doc#6 <p> У своєму коментарі до картини “ <g/> Пожнив'я років чистого гуманізму <g/> ” <g/> , картини <g/> , що багато в чому є ключова до творчости Курилика після його навернення <g/> , — мистець глузує з екзистенціялізму <g/> . </p>
doc#6 В дійсності його навернення ( <g/> до католицизму <g/> ) не спинило його борсань і криз <g/> , спробу самогубства він зробив і після того <g/> , його родинне життя не було безперервною рожевою ідилією і навіть його успіх у глядача не приніс йому цілковитого задоволення <g/> .
doc#6 Деякі картини многоепізодні і ховають у собі можливості багатьох “ <g/> історій <g/> ” <g/> , але ці історії лишаються нерозкритими назвою <g/> : “ <g/> Після балю в Жоліфу <g/> ” <g/> , “ <g/> Кузня <g/> ” <g/> .
doc#6 Знищені скоро після їхнього виконання за <g/> , мовляв <g/> , невідповідність вимогам соціялістичного реалізму і порядком ліквідації школи Михайла Бойчука <g/> , як нібито націоналістичної <g/> , ці фрески ледве чи могли бути відомі Куриликові <g/> , навіть у репродукціях <g/> .
doc#7 У другому випадку спогад і веселість були б об'єктами при дієслові підняв <g/> , що <g/> , бувши перехідним <g/> , кричуще вимагає після себе знахідного відмінка <g/> , а тим часом його начебто немає <g/> .
doc#8 Пригадую <g/> , як майже по-дитячому радів Петров-Бер <g/> , коли <g/> , після уважних студій над Монтеск'є та іншими мислениками XVIII сторіччя <g/> , він дійшов висновку <g/> , що вже там « <g/> лежить увесь Маркс <g/> » <g/> . </p>
doc#8 Голова сесії <g/> , один з відомих наших мовознавців <g/> , пояснив після доповіді <g/> , що припущення Петрова є фантастичні <g/> , бо ( <g/> він так і сказав <g/> : « <g/> бо <g/> » <g/> ) Ян Розвадовський пояснив назви річок так і так <g/> .
doc#8 І тільки його скепсис <g/> , скепсис Анатоля Франса <g/> , підносить його над усім тим дрібним <g/> , що оточувало його за життя і оточує після смерти <g/> .
doc#9 <p> </doc> </p><p> ПЕРЕДМОВА </p><p> Після багатьох років життя в Харкові я опинився 1943 р. у Львові <g/> .
doc#9 Хоч формально він ніколи моїм учителем чи науковим керівником не був <g/> , — формально я ж уже був і кандидатом філологічних наук <g/> , і доцентом <g/> , але в суті справи він став моїм новим учителем ( <g/> після Булаховського і Наконечного <g/> ) <g/> .
doc#9 Тут знову <g/> , після попередніх ще несміливих спроб « <g/> Основи <g/> » на початку шістдесятих років <g/> , українською мовою починала говорити <g/> , а далі вже впевнено говорила українська наука в найрізноманітніших її галузях <g/> . </p>