Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 І щоб підкреслити безсмертність України <g/> , він знову повторює той же рядок <g/> : </p><p> Минуло все <g/> , та не пропало <g/> , — </p><p> а після того підхоплює раніше розпочате речення про занепад давньої України <g/> , безверхого козака ( <g/> безверхого <g/> , бо позбувся правлячої верхівки <g/> ) <g/> , старого дуба <g/> , чиє верховіття вигризене шашелями <g/> , але коріння ( <g/> селянство <g/> , трудовий люд « <g/> Молитви <g/> » <g/> ) усе ще живе й пускає зелені пагони <g/> .
doc#102 Після того лише у 1990 році Ви <g/> , здається <g/> , зустрілися з ним у Києві <g/> ? </p>
doc#81 Мати зачиняла двері до кухні з інших кімнат і просила не користатися кухнею після десятої години вечора <g/> , але не було сили <g/> , що стримала б сусідок <g/> , двері розчинялися <g/> , примуси ревли <g/> , сморід розлягався <g/> , і наш сон був µвалтовно перерваний <g/> .
doc#72 Після великої чистки 1929 року <g/> , коли готувався процес “ <g/> Спілки визволення України <g/> ” <g/> , лише горстку співробітників Інституту української наукової мови <g/> , що зосталися на волі <g/> , прийнято до Інституту мовознавства <g/> , який заступив зліквідовану установу <g/> .
doc#59 А програма як така — її окреслив сам автор короткими словами <g/> : « <g/> Після чорного провалля ніщоти починалось знов життя <g/> .
doc#12 Літери е <g/> , ю <g/> , я на початку слова <g/> , а також у середині слова після голосної і після апострофа означають два звуки <g/> : йе <g/> , йу <g/> , йа <g/> , напр <g/> .
doc#49 Після Шевченкового « <g/> Вишневого садка <g/> » <g/> , « <g/> Сонце заходить <g/> » і « <g/> Сну <g/> » ( <g/> « <g/> На панщині пшеницю жала <g/> » <g/> ) наша література <g/> , за дуже рідкими винятками <g/> , забула про такий тон <g/> .
doc#1 Але чому після того йде « <g/> помолоділи <g/> » <g/> ?
doc#40 Якщо написати я <g/> , є <g/> , ю після приголосного безпосередньо <g/> , то вони будуть показувати тільки пом'якшеність приголосного <g/> , а не вимову й. Так постає потреба в спе- ціяльному новому знаку <g/> , який показував би що хоч літери я <g/> , є <g/> , ю <g/> , і і стоять після приголосного <g/> , але зберігають йотовану вимову йа <g/> , йе <g/> , йу <g/> , йі <g/> .
doc#81 Коли скоро після розгрому опозицій Сталін забрав усі віжки в свої руки <g/> , я за старою звичкою сказав щось про « <g/> вождів партії <g/> » <g/> , на що дістав дуже значущу поправку від товаришки Фельдман <g/> : </p><p> — У нас нема вождів <g/> .
doc#71 Після 1842 р. Шевченко усуває їх із цього поетичного жанру й надалі використовує лише в сатиричних віршах <g/> . </p>
doc#81 Після яких вісьмох годин нашої « <g/> дружньої розмови <g/> » я набрався сміливости й запитав <g/> : </p><p> — Чи я повернуся сьогодні додому <g/> , чи мене затримають <g/> ?