Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#7 Коли дати переслизання з одних нормальних конструкцій на інші <g/> , теж нормальні <g/> , але не при даному гачку <g/> ?
doc#7 Тим самим у протилежність всякій заумній мові при такому підході до мови роля значення слова не занепадає <g/> , а зростає <g/> .
doc#7 Поезія стає не позамовною <g/> , як було в заумників <g/> , і не протимовною <g/> , що свідомо ламає мовні норми <g/> , як це є <g/> , приміром <g/> , у ранніх поезіях Андієвської ( <g/> які <g/> , до речі будь сказане <g/> , саме через це не здаються мені поезією <g/> , бо те не мистецтво <g/> , що йде проти свого матеріялу <g/> ) <g/> , а <g/> , так би мовити <g/> , метамовною <g/> , понадмовною <g/> , виходячи при цьому з можливостей <g/> , закладених у самій мові <g/> . </p>
doc#7 За традиційними історично-літературними наличками <g/> , цей принцип починається в пізніх символістів ( <g/> хоч прояви його при бажанні можна знайти і в Малярме <g/> ) <g/> , а потім характеризує поміркованих сюрреалістів <g/> .
doc#7 <p> Я не хотів би <g/> , щоб цей уступ був сприйнятий як заперечення проти того <g/> , щоб поети порпалися в словниках і щоб у поезії при потребі використовувалися рідкі слова <g/> .
doc#8 <p> Чи міг лишатися Петров справжнім ученим при такій широчині зацікавлень <g/> ?
doc#8 <p> Зосередження на проблемах <g/> , а не на окремих науках <g/> , при прагненні синтези робило висновки Петрова часто неймовірними і неприйнятними <g/> .
doc#8 У пам'ять про Бога в серці своїм він носить з тією ж навмисною і недбайливою пишновеличністю <g/> , як шаблю при боці і пістолі за поясом <g/> .
doc#8 Ці знайомі знали <g/> : з Петровим не завжди можна погодитися <g/> , але він завжди вагітний думками <g/> , хоч ті думки виловити з нього було нелегко при його огиді до всяких пояснень <g/> , до всякої педагогії <g/> , при його відвертанні від тих <g/> , хто не розумів його з півслова або думав інакше <g/> , при його нехоті до сперечань і аргументування <g/> .
doc#8 Ці знайомі знали <g/> : з Петровим не завжди можна погодитися <g/> , але він завжди вагітний думками <g/> , хоч ті думки виловити з нього було нелегко при його огиді до всяких пояснень <g/> , до всякої педагогії <g/> , при його відвертанні від тих <g/> , хто не розумів його з півслова або думав інакше <g/> , при його нехоті до сперечань і аргументування <g/> .
doc#8 Ці знайомі знали <g/> : з Петровим не завжди можна погодитися <g/> , але він завжди вагітний думками <g/> , хоч ті думки виловити з нього було нелегко при його огиді до всяких пояснень <g/> , до всякої педагогії <g/> , при його відвертанні від тих <g/> , хто не розумів його з півслова або думав інакше <g/> , при його нехоті до сперечань і аргументування <g/> .
doc#9 При цьому це були не просто місцеві діалектні риси <g/> , а й інакша традиція літературної мови <g/> , зокрема плеканої в пресі <g/> , літературі <g/> , школі <g/> , мові інтелігенції на щодень <g/> . </p>
doc#9 Якщо те чи те слово при пильному вивченні його географії знайдеться як первісноіснуюче і поза Галичиною <g/> , якщо таких слів виявиться навіть десятки <g/> , то все-таки відсоток такого непевного або сумнівного матеріялу не буде настільки великий <g/> , щоб збити загальні висновки <g/> .
doc#9 Взявши одну з говірок за основу <g/> , треба було б поповнити її елементами інших говірок <g/> , і при тому всіх одразу і без винятку <g/> , бо це сприяло б збагаченню літературної мови і взаємопізнанню частин українського народу <g/> .
doc#9 Отже <g/> , основний критерій оцінки елементів при будуванні цієї літературної мови — відрубність від інших мов <g/> , окремішність <g/> , своєрідність за всяку ціну <g/> , хоч би ці варіянти й не вкладалися в єдину систему <g/> .
doc#9 Навіть і в цих обставинах дещо з літературної мови <g/> , як вона розвивалася в Галичині <g/> , переносилося на Велику Україну <g/> , але далеко не в такому обсязі й розмірі <g/> , як це могло б бути при безпосередніх <g/> , усномовних зв'язках <g/> .
doc#9 <p> Тільки в дуже небагатьох випадках можна висунути припущення <g/> , що П. Куліш те чи те слово міг сам безпосередньо позичити з галицьких говірок <g/> , зокрема гірських <g/> , хоча безперечно <g/> , що при ближчому знайомстві з ними він знайшов би там багатющий матеріал <g/> , відповідний до його програми архаїзації мови <g/> .
doc#9 Олена Пчілка приймає його погляд <g/> , що при збагачуванні літературної мови потрібне передусім « <g/> граматичне розширювання <g/> » <g/> , себто словотворення відомими в народній мові формантами2. </p><p> Але вона не відкидає й того <g/> , чого смертельно боявся І. Нечуй-Левицький <g/> : позичень і кування нових слів <g/> .
doc#9 Отож таки й здається <g/> , що уважне єднання лівобережного гомону з правобережним було б найкориснішим при знаходах та упорядкуванню нашої літературної мови <g/> »2. </p><p> Не можна виразніше висловити гадки про синтетичність говіркової основи української літературної мови <g/> .
doc#9 Принаймні в числі джерел Є. Желехівського були й поезії М. Старицького <g/> , і взагалі <g/> , хоч цей словник великою мірою спирається на галицький лексичний матеріял <g/> , але це не був виключно галицький регіональний словник <g/> , тому при цитуванні й використанні його <g/> , як і при використанні словника Б. Грінченка <g/> , велике значення мають посилання на джерела <g/> , а самий факт наявности слова в словнику — другорядне <g/> . </p>