Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Усі ми мали пройти <g/> , приміром <g/> , через звукозапис слова бик/бык з тим <g/> , щоб виявилася різниця в артикуляції українського и і російського ы ( <g/> при чому виявилося <g/> , що дехто з рідною російською мовою вимовляв його на український кшталт <g/> ) <g/> , але в цьому тридцятиразовому зверненні до слова було так само мало ориµінальности <g/> , як і в усьому курсі Невзорової <g/> .
doc#40 Цей відтінок вносять приростки за- і ( <g/> при дієсловах руху в одному напрямі <g/> ) по- <g/> , напр <g/> .
doc#40 ) при 12 членах речення знаходимо аж 17 граматичних пар <g/> , що їх сконструювати полишаємо читачеві <g/> .
doc#72 На це звертає увагу Сулима ( <g/> 264 <g/> ) при аналізі мови Хвильового <g/> : “ <g/> Коли Хвильовий пише ламаною мовою <g/> , то це таки справді — “ <g/> для інтеліґентів <g/> ” <g/> .
doc#50 Опис ( <g/> 447-453 <g/> ) при всій своїй візійноті і фантастичності вражає просто таки інженерно-технічною точністю <g/> .
doc#45 Епізод згадано ( <g/> розділ 6 <g/> ) при насвітленні відносин Потебні з Лавровським <g/> .
doc#28 , </p><p> ( <g/> « <g/> Єдина воля <g/> » <g/> ) </p><p> при чому навіть є натяки на те <g/> , що цей космічний соціялізм уже формується <g/> , Кампанеллове місто сонця вже будується <g/> : </p><p> Спиніть безголосу слізливу капелу <g/> , – </p><p> За сонцем у синь полетять літаки <g/> . </p>
doc#40 <p> Крім того <g/> , треба ще мати на увазі <g/> , що в українській мові частково виявляється тенденція ( <g/> встановлена О. Бегаґелем для індоєвропейських мов взагалі <g/> ) при можливості пересувань ставити спершу коротший член речення <g/> , довший лишаючи в постпозицію <g/> .
doc#9 <p> З цього погляду вживання його в прикладі <g/> : « <g/> От воно і трапилось <g/> : ескадрони грають <g/> » ( <g/> К. Герасименко <g/> ) при оповідному тоні викладу не можна ще зв'язувати з галицькими мовними впливами <g/> , але можна вже запідозрити їх в такому прикладі <g/> , як « <g/> Я не можу не плакать <g/> , бо воно плачеться проти моєї волі <g/> » ( <g/> І. Сен- ченко <g/> ) <g/> , бо тут нема стилістичної настанови на оповідь <g/> . </p>
doc#72 <p> Які б причини на те не склалися <g/> , а факт <g/> , що <g/> , скажімо <g/> , 1908 р. дев'ять українських часописів розходилися — в найкращому випадку — загальним накладом 20 тисяч примірників ( <g/> а в дійсності <g/> , либонь <g/> , меншим <g/> ) при 30-мільйоновому населенні <g/> , говорить сам за себе <g/> .
doc#40 Сполучниками в цих реченнях бувають найчастіше як <g/> , що <g/> , щоб ( <g/> з відтінком бажаности <g/> ) <g/> , скільки ( <g/> з відтінком міри <g/> ) при відповіднику так і рідше стільки <g/> , напр <g/> .
doc#15 <p> Здебільшого уявлення про двоцентровість <g/> , двоелементність речення <g/> , в якому присудок виражений прикметником ( <g/> особливо препозитивним <g/> ) при нульовій зв'язці <g/> , і підтримується тільки або майже тільки павзою <g/> .
doc#40 Зате архаїзмами другого типу ( <g/> синонімічними <g/> ) при вмілому використанні можна відтворювати тонкі відтінки авторового ставлення до оповіданого <g/> .
doc#23 ) <g/> , при чому все ясне й радісне — далеке <g/> .
doc#10 Це питання ствердіння р і ц <g/> , окремого в південних говірках <g/> , окремого в південнозахідніх ( <g/> 5 <g/> , 85 <g/> ; у 2 <g/> , 191 Ганцов ще недоцінював вагу цього явища <g/> ) <g/> ; почасти в питанні рефлексації ȩ ( <g/> 5 <g/> , 95 і далі <g/> ) <g/> ; і <g/> , нарешті <g/> , в питанні розвитку і в префіксах типу зі- <g/> , піді- <g/> , розі- <g/> , що не мали безпосередніх історичних підстав для розвитку цього і. Цьому останньому питанню присвячена в Ганцова спеціяльна праця ( <g/> 13 <g/> ) <g/> , при чому і тут за головний аргумент і вихідний пункт правлять говірки південної Чернігівщини <g/> . </p>
doc#25 З великою проникливістю Михальчук говорить про білоруську основу південноросійських говірок ( <g/> 2 <g/> , 43 <g/> ) <g/> , при чому “ <g/> більшість загальновеликоруських специфічних ознак — пізнішого походження <g/> , тоді як особливості мови <g/> , властиві однаково мові малоруській і білоруській <g/> , що відрізняють їх від мови великоруської <g/> , складаються здебільше з архаїзмів <g/> " ( <g/> 2 <g/> , 45 <g/> ) <g/> .
doc#28 Вони лютують <g/> , ці дикуни-варвари <g/> , які « <g/> сире і свіже рвуть <g/> ; не має впину їх несамовита лють <g/> , не відають святих гостинности законів <g/> » ( <g/> « <g/> Лестригони <g/> » <g/> ) <g/> , при чому діють вони з усією дріб'язковістю й ницістю пігмеїв <g/> : </p><p> Не так бо люті тигри і леви <g/> , </p><p> Як дріб'язкові <g/> , мстиві ліліпути <g/> ! </p>
doc#40 <p> Від усіх інших дієслів дієприкметники творяться наростком -н ( <g/> ий <g/> ) <g/> , при чому <g/> , якщо основа інфінітива кінчається на -а ( <g/> я <g/> ) - <g/> , то цей звук зберігається <g/> , а всі інші голосні заступаються на -Є- <g/> , перед яким приголосні чергуються так <g/> , як у першій особі форми теперішнього часу дієслів ( <g/> § 56 <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#28 Він охоче пише про речі або особи <g/> , не називаючи їх ( <g/> « <g/> Наставила шовкових кросен <g/> » – так починається без підмета поезія <g/> , і поет і далі не називає « <g/> героїні <g/> » свого вірша <g/> ) або називаючи їх тільки займенником ( <g/> « <g/> Вона жива і нежива <g/> » – хто вона <g/> , в усій поезії невідомо <g/> ) <g/> , при чому те <g/> , що в одній строфі він називає займенником третьої особи <g/> , в дальших строфах він може назвати займенником першої або другої особи ( <g/> « <g/> За водою зозуля кує <g/> » <g/> ) <g/> ; він охоче впроваджує в поезії якісь нерозкривані інтимні подробиці <g/> : </p><p> ( <g/> Двічі я зрадив ніжну сестру <g/> . </p>
doc#40 Для іменників як таких типові тільки чотири приростки <g/> : </p><p> Приросток па- <g/> , завжди наголошений ( <g/> крім парубоцтво <g/> ) <g/> , при іменниках 1-ої відміни показує побічність даного предмета супроти того <g/> , який позначається тією ж основою без приростка ( <g/> пагін <g/> , пагорок <g/> , пакіл <g/> , парубок <g/> , пасмуга <g/> , пасока <g/> , пабородки <g/> ) <g/> , а при іменниках 3-ої відміни — збірність ( <g/> памолодь <g/> , паморозь <g/> , патолоч <g/> ) <g/> ; </p><p> приросток пра- <g/> , в односкладових іменниках завжди наголошений <g/> , показує велику віддаленість предмета в часі <g/> , часто первісність предмета ( <g/> прадід <g/> , правнук <g/> , прабатько <g/> , праліс <g/> , пралюдина <g/> ) <g/> ; </p><p> приросток уз- показує просторові поняття за ознакою межування <g/> , сусідства з чимнебудь <g/> , напр <g/> .