Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 благ <g/> , які воно нам дає <g/> . Це гріх целібату <g/> , що його поет називає — удаючись до характерного в цей період
doc#1 , мов очі Сатани <g/> . </p><p> Як бачимо <g/> , глибока любов поета до рідного краю не пропала <g/> . Однак із віршів
doc#1 свої долі з Росією <g/> , ставши <g/> , як назвав їх поет <g/> , « <g/> няньками <g/> , дядьками отечества чужого <g/> » <g/> . Але
doc#1 й є ті апостоли правди і свободи <g/> , про чий прихід поет писав трьома тижнями раніше <g/> . Він продовжує
doc#1 Колокола <g/> » <g/> , що так часто згадується у щоденнику поета в 1857— 1858 рр <g/> . </p><p> Отже <g/> , відмежування у 1860 р. від
doc#2 , - враження таке <g/> , наче їх писали різні поети <g/> . Перший відкриває цикл « <g/> Печерних рисунків <g/> » <g/> .
doc#2 , </p><p> і срібло з Чех <g/> . </p><p> Треба бути справді великим поетом і треба твердо знати <g/> , чого хочеш <g/> , щоб не
doc#4 знайти назву — не важко <g/> . Її підказує сам поет <g/> . Скоріше чи пізніше він дасть формулювання <g/> , в
doc#4 , може <g/> , критерій до того <g/> , хто справжній поет <g/> . </p><p> Щоб не кінчати розділ запитаннями <g/> , додам <g/> , що
doc#4 шорстким <g/> . Пориваються й зв'язки з старшими поетами українського екзоду до Варшави й Праги —
doc#4 музики <g/> , є такі <g/> , що пишуть камерну <g/> . Так і з поетами <g/> . Кажучи паралелями <g/> , Наталя Лівицька-Холодна
doc#5 почувань і реакцій <g/> . Речником скептицизму був поет Вигорський <g/> , постать другорядна <g/> , що казав <g/> : «
doc#6 чорні окуляри <g/> ” <g/> , “ <g/> Тарас Шевченко <g/> , геніальний поет і добрий маляр <g/> , записав у щоденнику про свої
doc#6 не позиція Франка <g/> , а незнайомство мистця з поетом <g/> , однією з центральних постатей української
doc#7 мови можна було б уже тепер звести проти поета важкі обвинувачення <g/> . Можна було б <g/> , очевидна
doc#7 через ці обставини <g/> , а почасти тому <g/> , що автор — поет — це поезія <g/> , а не колопоетичні прописи <g/> .
doc#7 людського буття <g/> , а і з внутрішнім світом поета й читача <g/> , — а не це — завдання поезії <g/> . Інші
doc#7 , слова щільніше в'яжуться з внутрішнім світом поета і духово спорідненого з даним поетом читача <g/> .
doc#7 світом поета і духово спорідненого з даним поетом читача <g/> . Поезія стає не позамовною <g/> , як було в
doc#7 з погляду суто технічних вимог <g/> , що стоять перед поетом <g/> . Суть їх полягає в тому <g/> , що <g/> , систематично