Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 , що її наче соромилися <g/> , як це було в перших поезіях <g/> , а владна <g/> , музика <g/> , що стає принципом будови
doc#4 поезії <g/> , яка виразно позначилася на « <g/> старих <g/> » поезіях нашої авторки і якої вона так рішуче й успішно
doc#4 саме в одній з « <g/> нових <g/> » <g/> ) <g/> . </p><p> Не мігши знайти в поезіях книжки нічого відповідно- всеохопного <g/> , мавши
doc#4 Усміх <g/> » <g/> ) </p><p> ДВА </p><p> Наталя Лівицька-Холодна в « <g/> нових <g/> » поезіях майже завжди пише про себе <g/> . Але про себе в
doc#4 і в реакції на це довкілля <g/> . Тому ми знаходимо в її поезіях портрети сучасників — бачимо Олену Телігу ( <g/> «
doc#4 в родині й поза нею <g/> , не раз з'являється в « <g/> нових <g/> » поезіях авторки <g/> : </p><p> Ах <g/> , це твої <g/> , мій друже <g/> , очі любі І
doc#4 . Як у картинах Ван Ґоґа й Сутіна <g/> , пейзаж у цих поезіях зрушив з місця <g/> , втратив статику <g/> , пустився в
doc#4 путі <g/> . </p><p> ШІСТЬ </p><p> Тема і образ України <g/> , що в « <g/> старих <g/> » поезіях були вилучені до окремого циклу-збірки « <g/> Сім
doc#4 окремого циклу-збірки « <g/> Сім літер <g/> » <g/> , у « <g/> нових <g/> » поезіях розкидані серед інших <g/> . І знову це зовсім
doc#4 хоч краєчком <g/> , хоч кутком чи тінню краєчка і в цих поезіях мова йде серед іншого і про Україну <g/> . Бо і тема
doc#4 тексту <g/> . Почнім же абіє <g/> . </p><p> Образів України в цих поезіях є <g/> , власне <g/> , два <g/> . Один — пейзажний <g/> , і <g/> , як на
doc#4 з цих живих подробиць не знайдемо в « <g/> старих <g/> » поезіях <g/> , себто посталих до 1937 р. <g/> , де радше подибуємо
doc#4 відходом <g/> » <g/> ) </p><p> що вона більше не пише <g/> , як у « <g/> старих <g/> » поезіях <g/> : </p><p> Я твердо вірю <g/> , Боже мій <g/> , </p><p> лише святий
doc#4 тематично-емоційні мотиви в « <g/> нових <g/> » поезіях Наталі Лівицької-Холодної <g/> . Але не можу
doc#4 сказати видиво — смерти присутній у « <g/> нових <g/> » поезіях Наталі Лівицької-Холодної від 1944 р. й досі <g/> .
doc#4 » <g/> . </p><p> Та поруч і чим пізніше <g/> , тим частіше в « <g/> нових <g/> » поезіях з'являється інший образ смерти <g/> . Тепер це — «
doc#4 олесевізму <g/> , що визначав чимало рис у « <g/> старих <g/> » поезіях <g/> . І ще в давніших з « <g/> нових <g/> » поезій тут і там ловимо
doc#4 , хто його чує на сторінках її книги <g/> , в її « <g/> нових <g/> » поезіях <g/> . Він напевне звучить повноцінно й там і тоді <g/> , де
doc#4 власний світ створила авторка в своїх « <g/> нових <g/> » поезіях <g/> . Так принаймні здається мені <g/> . </p><p> Про цю книжку <g/> ,
doc#4 , взяті в сумі й взаємодії <g/> , творять у її « <g/> нових <g/> » поезіях ( <g/> чи новій поезії <g/> ) неповторний стиль <g/> , якого не