This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 | , що її наче соромилися <g/> , як це було в перших | поезіях | <g/> , а владна <g/> , музика <g/> , що стає принципом будови |
doc#4 | поезії <g/> , яка виразно позначилася на « <g/> старих <g/> » | поезіях | нашої авторки і якої вона так рішуче й успішно |
doc#4 | саме в одній з « <g/> нових <g/> » <g/> ) <g/> . </p><p> Не мігши знайти в | поезіях | книжки нічого відповідно- всеохопного <g/> , мавши |
doc#4 | Усміх <g/> » <g/> ) </p><p> ДВА </p><p> Наталя Лівицька-Холодна в « <g/> нових <g/> » | поезіях | майже завжди пише про себе <g/> . Але про себе в |
doc#4 | і в реакції на це довкілля <g/> . Тому ми знаходимо в її | поезіях | портрети сучасників — бачимо Олену Телігу ( <g/> « |
doc#4 | в родині й поза нею <g/> , не раз з'являється в « <g/> нових <g/> » | поезіях | авторки <g/> : </p><p> Ах <g/> , це твої <g/> , мій друже <g/> , очі любі І |
doc#4 | . Як у картинах Ван Ґоґа й Сутіна <g/> , пейзаж у цих | поезіях | зрушив з місця <g/> , втратив статику <g/> , пустився в |
doc#4 | путі <g/> . </p><p> ШІСТЬ </p><p> Тема і образ України <g/> , що в « <g/> старих <g/> » | поезіях | були вилучені до окремого циклу-збірки « <g/> Сім |
doc#4 | окремого циклу-збірки « <g/> Сім літер <g/> » <g/> , у « <g/> нових <g/> » | поезіях | розкидані серед інших <g/> . І знову це зовсім |
doc#4 | хоч краєчком <g/> , хоч кутком чи тінню краєчка і в цих | поезіях | мова йде серед іншого і про Україну <g/> . Бо і тема |
doc#4 | тексту <g/> . Почнім же абіє <g/> . </p><p> Образів України в цих | поезіях | є <g/> , власне <g/> , два <g/> . Один — пейзажний <g/> , і <g/> , як на |
doc#4 | з цих живих подробиць не знайдемо в « <g/> старих <g/> » | поезіях | <g/> , себто посталих до 1937 р. <g/> , де радше подибуємо |
doc#4 | відходом <g/> » <g/> ) </p><p> що вона більше не пише <g/> , як у « <g/> старих <g/> » | поезіях | <g/> : </p><p> Я твердо вірю <g/> , Боже мій <g/> , </p><p> лише святий |
doc#4 | тематично-емоційні мотиви в « <g/> нових <g/> » | поезіях | Наталі Лівицької-Холодної <g/> . Але не можу |
doc#4 | сказати видиво — смерти присутній у « <g/> нових <g/> » | поезіях | Наталі Лівицької-Холодної від 1944 р. й досі <g/> . |
doc#4 | » <g/> . </p><p> Та поруч і чим пізніше <g/> , тим частіше в « <g/> нових <g/> » | поезіях | з'являється інший образ смерти <g/> . Тепер це — « |
doc#4 | олесевізму <g/> , що визначав чимало рис у « <g/> старих <g/> » | поезіях | <g/> . І ще в давніших з « <g/> нових <g/> » поезій тут і там ловимо |
doc#4 | , хто його чує на сторінках її книги <g/> , в її « <g/> нових <g/> » | поезіях | <g/> . Він напевне звучить повноцінно й там і тоді <g/> , де |
doc#4 | власний світ створила авторка в своїх « <g/> нових <g/> » | поезіях | <g/> . Так принаймні здається мені <g/> . </p><p> Про цю книжку <g/> , |
doc#4 | , взяті в сумі й взаємодії <g/> , творять у її « <g/> нових <g/> » | поезіях | ( <g/> чи новій поезії <g/> ) неповторний стиль <g/> , якого не |