Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 Уже в « <g/> Неофітах <g/> » ( <g/> поемі <g/> , що відкриває цей період <g/> ) вражає безпрецедентне поєднання церковнослов'янізмів <g/> , що <g/> , як звичайно <g/> , асоціюються з церквою або клясичною поезією <g/> ; вульгаризмів <g/> , що їх поети досі рідко допускали в серйозній поезії <g/> , та декількох словосполучень <g/> , типових для народніх пісень <g/> .
doc#1 Вірш стає панхронічним та панльокальним <g/> ; зникає <g/> , розчиняється мета між ліричною та епічною поезією <g/> .
doc#1 <p> Таким чином <g/> , можливості народньої пісні використовувались майже адекватно оригінальній моделі <g/> , але завдяки послідовному <g/> , поступовому зміщенню образів стерлася межа між нібито справжнім дніпровським пейзажем і порівнянням <g/> , між образами природи і людей <g/> , між завжди узагальненою і дещо абстрактною на- родньою піснею та суб'єктивною ліричною поезією <g/> , де героєм є авторське « <g/> я <g/> » <g/> .
doc#4 Як я це бачу <g/> , між її молодою поезією й пізньою відмінність як між гусеницею й многобарвним метеликом <g/> , з семирічним перебуванням у стадії лялечки <g/> , невидимо захованої в коконі <g/> .
doc#4 Інакшими словами <g/> , спільне тут - те <g/> , що маємо справу з справжньою поезією і з справжнім відчуттям стилю <g/> .
doc#4 <p> До того ж я не маю жадних доказів <g/> , що Наталя Лівицька-Холодна взагалі захоплюється чи то поезією Ґете в роки його постаріння <g/> , чи Рільке <g/> .
doc#4 Саме це робить вірші <g/> , що їх читаємо <g/> , поезією <g/> , чудом <g/> , що про нього писав Ґете ( <g/> устами Вільгельма Майстера <g/> ) <g/> : « <g/> Ні разу не бачивши самого предмету в природі <g/> , ви пізнаєте правду в відтворенні <g/> , в вас ніби закладене передвідчуття всього світу <g/> , що дістає поштовх до розвитку <g/> , зіткнувшися з гармонією поезії <g/> » <g/> . </p>
doc#6 Але одержимий він був поезією <g/> .
doc#7 Тим часом так звані осяги нашого імітування неоклясицизму на еміграції мають стільки ж спільного з сучасною поезією Европи й Америки <g/> , як Державин з Кроче або Еліотом <g/> .
doc#7 Я дозволяю собі тепер називати її не тільки віршем <g/> , а й поезією <g/> .
doc#7 Я б назвав її чистою або абсолютною поезією <g/> .
doc#7 Поезія стає не позамовною <g/> , як було в заумників <g/> , і не протимовною <g/> , що свідомо ламає мовні норми <g/> , як це є <g/> , приміром <g/> , у ранніх поезіях Андієвської ( <g/> які <g/> , до речі будь сказане <g/> , саме через це не здаються мені поезією <g/> , бо те не мистецтво <g/> , що йде проти свого матеріялу <g/> ) <g/> , а <g/> , так би мовити <g/> , метамовною <g/> , понадмовною <g/> , виходячи при цьому з можливостей <g/> , закладених у самій мові <g/> . </p>
doc#7 <p> Принцип флюктуаціонізму розкриває перед поезією якнайширші можливості користатися найзвичайнішими словами <g/> , словами щоденної мови <g/> .
doc#7 <p> Читач може ще запитати <g/> : Алеж поясніть <g/> , будь ласка <g/> , що автор хотів сказати своєю поезією « <g/> Цей звід — це дерево <g/> » <g/> .
doc#9 Про його розміри говорить захоплений <g/> , хоч і трохи пересаджений <g/> , вигук Г. Верхратського <g/> : « <g/> Русь народовецька сотворена поезією Шевченка <g/> » <g/> . </p>
doc#11 І взагалі час уже сказати <g/> , що Шевченко <g/> , хоч би яким велетнем він був <g/> , не тотожний з українською літературою ( <g/> поезією <g/> ) <g/> .
doc#13 Так ритми « <g/> Чорної Долини <g/> » дістали свій перший диплом на право називатися поезією <g/> .
doc#14 ПОЕЗІЙ КНИГА ШОСТА <g/> » <g/> ) </p><p> Полемізувати з поезією <g/> , навіть коли вона наскрізь історіософська <g/> , — марна річ <g/> .
doc#14 <p> Отже <g/> : без полеміки з поезією <g/> .
doc#14 ПОЕЗІЇ <g/> » <g/> ) </p><p> Полемізувати з поезією — марна річ <g/> .