Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 який настане після тріюмфу народної помсти <g/> . Це поезія апокаліпсису <g/> , який <g/> , однак <g/> , веде не до кінця
doc#1 майбутнього царства справедливости <g/> ; поезія ненависти <g/> , що плине з надміру любови <g/> ; поезія
doc#1 ; поезія ненависти <g/> , що плине з надміру любови <g/> ; поезія мучеництва <g/> , яке людина приймає добровільно
doc#1 цього страждання <g/> . </p><p> Щодо стилю <g/> , то це насамперед поезія гіперболи й метафори <g/> , що громадяться <g/> ,
doc#1 , як і мотив збезчещеної дівчини <g/> . </p><p> Існує поезія для поетів <g/> . Мініятюри Т. Шевченка — такі <g/> , як
doc#1 Т. Шевченка — такі <g/> , як цитовані тут <g/> , — це поезія для Шевченкових читачів <g/> . Якщо читати «
doc#1 заповідь моя <g/> . </p><p> Мініятюри <g/> , створені I860 р. <g/> , — це поезія для утаємничених <g/> , це <g/> , у певному розумінні <g/> ,
doc#1 , це <g/> , у певному розумінні <g/> , езотерична поезія <g/> , недоступна для необізнаного <g/> , випадкового
doc#1 цього життя — слава <g/> , почесті <g/> , тобто його поезія <g/> , його здобутки залишається жити <g/> . Всі аспекти
doc#1 , і далі боліло і гнівило його <g/> . Час від часу його поезія проривається інвективою <g/> . Однак вона вже не
doc#2 , як <g/> , певно <g/> , не один зможе після мене <g/> . Бо поезія Лятуринської глибока <g/> , і <g/> , хоч які прозорі її
doc#2 більшістю поетів нашого часу <g/> . З цього погляду поезія Лятуринської — повна протилежність поезії
doc#2 цензор нічого не зможе закинути <g/> . Така поезія про дівчину <g/> , що загубила ключі щастя <g/> ,
doc#2 темніший ночі гай <g/> . </p><p> Як згубила <g/> , то й шукай <g/> ! » </p><p> Така поезія про дівчину <g/> , що спокусилася задурно переїхати
doc#4 збірку « <g/> старих <g/> » поезій <g/> , 1937 р. <g/> , « <g/> Сім літер <g/> » <g/> , поезія Наталі Лівицької-Холодної послідовно
doc#4 , ніж можна було б сподіватися <g/> . <g/> ) Вона <g/> , ця поезія <g/> , існує в безконечній мінливості <g/> , — не тільки
doc#4 , що зберігають свою дикість <g/> . </p><p> А ось інша поезія <g/> , на чотирнадцять років старша ( <g/> 1952 <g/> ) <g/> : </p><p> На печі
doc#4 і теж зразок ранньо-зимового пейзажу <g/> . Це поезія <g/> , що з неприхованою самоіронією зветься «
doc#4 уже по-рількеанському звучить невеличка поезія про зустріч людини й цьогобічного світу з Богом
doc#4 , охоплень довколишнього світу <g/> . Це — поезія <g/> , коли « <g/> з болем проростають крила <g/> » <g/> . </p><p> ЧОТИРИ </p>