This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 | який настане після тріюмфу народної помсти <g/> . Це | поезія | апокаліпсису <g/> , який <g/> , однак <g/> , веде не до кінця |
doc#1 | майбутнього царства справедливости <g/> ; | поезія | ненависти <g/> , що плине з надміру любови <g/> ; поезія |
doc#1 | ; поезія ненависти <g/> , що плине з надміру любови <g/> ; | поезія | мучеництва <g/> , яке людина приймає добровільно |
doc#1 | цього страждання <g/> . </p><p> Щодо стилю <g/> , то це насамперед | поезія | гіперболи й метафори <g/> , що громадяться <g/> , |
doc#1 | , як і мотив збезчещеної дівчини <g/> . </p><p> Існує | поезія | для поетів <g/> . Мініятюри Т. Шевченка — такі <g/> , як |
doc#1 | Т. Шевченка — такі <g/> , як цитовані тут <g/> , — це | поезія | для Шевченкових читачів <g/> . Якщо читати « |
doc#1 | заповідь моя <g/> . </p><p> Мініятюри <g/> , створені I860 р. <g/> , — це | поезія | для утаємничених <g/> , це <g/> , у певному розумінні <g/> , |
doc#1 | , це <g/> , у певному розумінні <g/> , езотерична | поезія | <g/> , недоступна для необізнаного <g/> , випадкового |
doc#1 | цього життя — слава <g/> , почесті <g/> , тобто його | поезія | <g/> , його здобутки залишається жити <g/> . Всі аспекти |
doc#1 | , і далі боліло і гнівило його <g/> . Час від часу його | поезія | проривається інвективою <g/> . Однак вона вже не |
doc#2 | , як <g/> , певно <g/> , не один зможе після мене <g/> . Бо | поезія | Лятуринської глибока <g/> , і <g/> , хоч які прозорі її |
doc#2 | більшістю поетів нашого часу <g/> . З цього погляду | поезія | Лятуринської — повна протилежність поезії |
doc#2 | цензор нічого не зможе закинути <g/> . Така | поезія | про дівчину <g/> , що загубила ключі щастя <g/> , |
doc#2 | темніший ночі гай <g/> . </p><p> Як згубила <g/> , то й шукай <g/> ! » </p><p> Така | поезія | про дівчину <g/> , що спокусилася задурно переїхати |
doc#4 | збірку « <g/> старих <g/> » поезій <g/> , 1937 р. <g/> , « <g/> Сім літер <g/> » <g/> , | поезія | Наталі Лівицької-Холодної послідовно |
doc#4 | , ніж можна було б сподіватися <g/> . <g/> ) Вона <g/> , ця | поезія | <g/> , існує в безконечній мінливості <g/> , — не тільки |
doc#4 | , що зберігають свою дикість <g/> . </p><p> А ось інша | поезія | <g/> , на чотирнадцять років старша ( <g/> 1952 <g/> ) <g/> : </p><p> На печі |
doc#4 | і теж зразок ранньо-зимового пейзажу <g/> . Це | поезія | <g/> , що з неприхованою самоіронією зветься « |
doc#4 | уже по-рількеанському звучить невеличка | поезія | про зустріч людини й цьогобічного світу з Богом |
doc#4 | , охоплень довколишнього світу <g/> . Це — | поезія | <g/> , коли « <g/> з болем проростають крила <g/> » <g/> . </p><p> ЧОТИРИ </p> |