Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#86 — войовничого волюнтаризму тиради Аглаї з « <g/> Вальдшнепів <g/> » або переспіви російського Ґумільова в поезії декого з неоклясиків <g/> .
doc#87 Воно цупке до життя <g/> , йому чужі туманні далі <g/> , але воно — хай часто неусвідомлено — відчуває ідеальне в конкретному <g/> ; його поезія — поезія відчутих деталів живого існування <g/> , не позасвітностей і неокреслених спекуляцій <g/> .
doc#87 Воно цупке до життя <g/> , йому чужі туманні далі <g/> , але воно — хай часто неусвідомлено — відчуває ідеальне в конкретному <g/> ; його поезія — поезія відчутих деталів живого існування <g/> , не позасвітностей і неокреслених спекуляцій <g/> .
doc#87 Воно прагне щирости і віри <g/> , поезії і людяности <g/> , дружби і чистого кохання <g/> .
doc#89 У поезії Ґріґсон — прихильник « <g/> радше механічно-повторюваної звукової організації <g/> » на зразок Теннісона або Одена <g/> .
doc#89 він хоче схоплювати явища з першого погляду <g/> ; і це <g/> , дозволяючи йому писати цікаві огляди малярства <g/> , робить його поганим критиком багатьох родів поезії <g/> » <g/> .
doc#89 Він провадить далі <g/> : « <g/> Але це не робить його поганим критиком усіх родів поезії <g/> .
doc#89 А прихильникам таких напучувань і всім переконаним у вищості саме заанґажованої літератури я дав би пораду щоранку <g/> , перед сніданком <g/> , повторювати собі рядок з поезії Максіма Багдановіча <g/> : « <g/> Бо нашто каласы <g/> , калі няма васількоу <g/> ?
doc#89 « <g/> Справжня поезія нині протистоїть наступові низькопробної масової культури <g/> , яка войовничо рине на нас <g/> » <g/> .
doc#91 На поодиноких сторінках <g/> , у розкиданих натяках <g/> , але в « <g/> Таврії <g/> » живе світ дитячо-незайманої мрії й поезії <g/> .
doc#91 Поезія заболочених і грузьких українських шляхів і голубів над ними <g/> .
doc#92 Особливо цікаві його розвідки щодо українського романтизму і новітньої поезії <g/> .
doc#94 ) Шевченко виступає і в поезії « <g/> Я не нездужаю <g/> , нівроку <g/> » 1858 року <g/> .
doc#94 Кажу про поезію « <g/> Саул <g/> » ( <g/> 1860 <g/> ) <g/> .
doc#94 Поет перекреслює візантійську традицію ставлення до книги і стверджує традицію західню <g/> , як це виразно видно в інших уживаннях слова книга і в його поезії <g/> , і в його прозі <g/> … </p>
doc#95 мовою їй писати <g/> . І про яку культуру <g/> . </p><p> Тичина схопив цю ситуацію в своїй поезії про Харків <g/> : </p><p> Харків <g/> , Харків <g/> , де твоє обличчя <g/> ? </p><p> до кого твій клич
doc#96 Едда <g/> , скальдична поезія <g/> , так звані « <g/> рими <g/> » не належать до живого фолкльору <g/> .
doc#97 Серед багатьох тем і проблем цієї поезії центральною є ідея/тема російського імперського колоніялізму <g/> .
doc#97 Мовчить у своїх поезіях Шевченко <g/> .
doc#97 на хижацький колоніялізм у пустелях Центральної Азії можна <g/> , між іншими <g/> , прочитати блискучу Пушкінову поезію « <g/> Анчар <g/> » <g/> . Написана 1828 <g/> , надрукована 1832 <g/> , вона ніби передбачає катастрофічний для