Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#47 А проте про « <g/> об'єктивність <g/> » цієї поезії ще далі <g/> . </p>
doc#9 Про його розміри говорить захоплений <g/> , хоч і трохи пересаджений <g/> , вигук Г. Верхратського <g/> : « <g/> Русь народовецька сотворена поезією Шевченка <g/> » <g/> . </p>
doc#4 Тому й багато <g/> , здавалося б <g/> , суто інтимних поезій збірки якоюсь мірою психологічно пов'язані з образом України <g/> , точніше <g/> , з уявленням України людиною <g/> , що покинула свою землю в неповних вісімнадцять років і не поверталася туди протягом шістдесяти шістьох довгих літ <g/> .
doc#7 Поезія стає не позамовною <g/> , як було в заумників <g/> , і не протимовною <g/> , що свідомо ламає мовні норми <g/> , як це є <g/> , приміром <g/> , у ранніх поезіях Андієвської ( <g/> які <g/> , до речі будь сказане <g/> , саме через це не здаються мені поезією <g/> , бо те не мистецтво <g/> , що йде проти свого матеріялу <g/> ) <g/> , а <g/> , так би мовити <g/> , метамовною <g/> , понадмовною <g/> , виходячи при цьому з можливостей <g/> , закладених у самій мові <g/> . </p>
doc#28 У декляративно-наївній формі <g/> , гідній таких російських епігонів пресимволізму <g/> , як О. Чюміна або А. Корінфський <g/> , висловлено це в поезії </p><p> Слава весняній траві — </p><p> Вийшла найперше на світ <g/> ; </p><p> Віти вербові живі — </p><p> Вітам веселий привіт <g/> ! </p>
doc#49 <p> Це традиція <g/> , що надхнула « <g/> Птичку жовтобоку <g/> » Сковороди <g/> , ідилії Шевченка <g/> , що породила струмінь поезії Тичини <g/> , завершений його поезією « <g/> Надходить літо <g/> » <g/> .
doc#28 <p> При всьому тому поезія ця далеко менше завантажена реквізитом літературних асоціяцій <g/> , історичних посилань і мітологічних імен-узагальнень <g/> , ніж поезія Зерова ( <g/> за винятком хіба поезій « <g/> Київ <g/> » і « <g/> Минула ніч <g/> » — типово Зеровського алюзійного вірша з глибоко захованим суб'єктивним тлом <g/> ) <g/> .
doc#81 Водночас мене вражало й дивувало <g/> , скільки поодиноких рядків цих поезій увійшли в загальну свідомість і набули майже приказкового характеру <g/> .
doc#4 Книжка зветься « <g/> Поезії <g/> , старі і нові <g/> » ( <g/> видання Союзу українок Америки <g/> .
doc#71 <p> У поезії Шевченка мотив мови ( <g/> слова <g/> ) належить до найважливіших <g/> .
doc#99 вибоїстих трас <g/> , сенсу життя <g/> , песимізму й ремства до Оксани Забужко <g/> , у книжці поезій якої я тепер гостюю <g/> . Вона <g/> , книжка <g/> , поділяється на дві частини <g/> . Нівроку
doc#36 Типологічна подібність підходу до теми й стилю її подачі в релігійних картинах пізнього Ґе і в Шевченковій поезії пізніх років не влягає жадному сумніву <g/> .
doc#14 Не в Парижі і не в хуртовиною завіяних санях Шопенового вальсу <g/> , — а радше в — я мушу сказати в царстві поезії <g/> , я волів би сказати просто — в поезії <g/> . </p>
doc#31 Отже <g/> , війна поезії <g/> !
doc#72 У поезії церковнослов'янізми стали складовою частиною од <g/> , жанру <g/> , до якого заохочували і який насаджували за сталінських часів <g/> .
doc#47 І в неї вписується доля поезії Лятуринської <g/> .
doc#68 Для герметичних поезій Стуса характеристичний початок займенником <g/> : « <g/> Ти тінь <g/> , ти притінь <g/>
doc#40 Наприклад <g/> , поезіям Шевченка ми завдячуємо такі поширені тепер фразеологічні звороти-афоризми <g/> , як от <g/> : « <g/> Од молдаванина до фіна на всіх язиках все мовчить <g/> , бо благоденствує <g/> » ( <g/> Характеристика російської національної політики давніше і тепер <g/> ) <g/> ; « <g/> Було колись в Україні — ревіли гармати <g/> » ( <g/> героїчний характер старої історії України <g/> ) <g/> ; « <g/> B нас дери <g/> , дери та дай і просто в рай <g/> » <g/> ; « <g/> Отам то милостивії ми ненагодо- вану і голу застукали сердешну волю та й цькуємо« <g/> ; « <g/> Теплий кожух <g/> , тільки шкода — не на мене шитий <g/> , а розумне ваше слово брехнею
doc#47 Останні спроби писати героїчні поезії дають силувані виплоди <g/> , на зразок « <g/> На далеку дорогу <g/> .
doc#28 Поезії Зерова занадто відточені <g/> , занадто продумані <g/> , занадто гармонійні <g/> ; кожне слово <g/> , синтаксичний хід <g/> , метричний хід такі повнозначні <g/> , такі обтяжені змістом <g/> , що треба сприймати <g/> , здається <g/> , не так цілість <g/> , як кожну частину зокрема <g/> .