Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#50 <p> Місія поезії — незаступна й невідклична <g/> .
doc#73 <p> Збірники літературно-мистецької проблематики <g/> , що містили статті <g/> , огляди <g/> , хроніку й поезії — переважно теж на літературно-мистецькі теми <g/> , можна було видавати циклостилем <g/> , бо вони <g/> , становлячи трибуну внутрішньоМУРівської творчої дискусії <g/> , не призначалися для ширшого читача <g/> .
doc#50 Тим то <g/> , з одного боку <g/> , маємо бронзове звеличення поета і поезії — перифраз потужного Горацієвого аere perennius в октавах 582-587 <g/> , а з другого боку <g/> , зойк одчаю в перших рядках вступу <g/> : </p><p> О <g/> , горе <g/> , мрійнику <g/> , тобі без мір </p><p> і гріх без опрощення в кожнім разі <g/> , </p><p> коли ти <g/> , склавши геніальний твір <g/> , </p><p> його громадській віддаєш увазі <g/> . </p>
doc#87 Воно цупке до життя <g/> , йому чужі туманні далі <g/> , але воно — хай часто неусвідомлено — відчуває ідеальне в конкретному <g/> ; його поезія — поезія відчутих деталів живого існування <g/> , не позасвітностей і неокреслених спекуляцій <g/> .
doc#56 Так само <g/> , як вони уникають — у поезії — поезії <g/> .
doc#47 <p> В основі лежить — як і в поезії — постулят окремішньої української споконвічної <g/> , прадавньої духовости <g/> , що найповніше виявилася в народньому мистецтві і що її за всяку ціну треба зберегти <g/> .
doc#50 Тому несправедливість <g/> , заподіяна Україні <g/> , порушує гармонію величного походу зірок у великодню ніч <g/> , а в поезії — підкреслюємо <g/> : в поезії Шевченка Україна під неосяжним світовим притулом гуде до життя <g/> , мов перед сходом сонце молоде <g/> .
doc#14 Але сама поезія — раз-у-раз полеміка <g/> .
doc#13 Він був політик <g/> , але і до його непоетичного вуха дійшов тут первень поезії — ритм <g/> .
doc#37 Ще в травні 1946 року постала в мені поезія — свідок таких настроїв <g/> : </p><p> Я не зрікаюся приречень І не стидаюся могил <g/> , </p><p> Хоч може зовсім не до речі Лишати в скаллі слід ноги <g/> . </p>
doc#28 Іноді він еклектично вимішувався з ними в одній поезії — так <g/> , поезія « <g/> Залізний заклик <g/> » неоклясичне світосприймання висловлює символістичною технікою <g/> ; так <g/> , поезія « <g/> Коли почую <g/> » надто раціоналістична для символіста <g/> , надто настроєва для неоклясика <g/> .
doc#4 « <g/> Старі <g/> » поезії — тут ніби пролог <g/> , « <g/> нові <g/> » — сама дія <g/> .
doc#81 <p> Не без душевного болю відтоді я вирішив <g/> , що мої поезії — тільки для мене і тільки сторінки записів із щоденника <g/> . </p>
doc#67 Заховали тому <g/> , що суть певних типів <g/> , певних стилів поезії — у нєдоговоренні <g/> .
doc#4 Ця поезія — це <g/> , власне <g/> , вже постійний діялог з собою <g/> , і він не може не поглинути того <g/> , хто його чує на сторінках її книги <g/> , в її « <g/> нових <g/> » поезіях <g/> .
doc#50 Поезія — це високі почуття <g/> .
doc#50 Поезія — це те <g/> , чим людина ставить опір вічності <g/> , бо поезія сама — крапля вічности в людині <g/> .
doc#23 <p> Замість картини весни — як підказувала б назва поезії — чуємо вираз відчуття поетового <g/> : мила <g/> , гарно <g/> , пишно <g/> , звеселила <g/> !