Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#50 , як і Христос <g/> , що він є Бог і світовая воля <g/> . </p><p> Місія поезії — незаступна й невідклична <g/> . Поезія потрібна в
doc#73 , що містили статті <g/> , огляди <g/> , хроніку й поезії — переважно теж на літературно-мистецькі теми
doc#50 одного боку <g/> , маємо бронзове звеличення поета і поезії — перифраз потужного Горацієвого аere
doc#87 — відчуває ідеальне в конкретному <g/> ; його поезія — поезія відчутих деталів живого існування <g/> , не
doc#56 любови і ховати її <g/> . Так само <g/> , як вони уникають — у поезії — поезії <g/> . ( <g/> Мушу зізнатися тут <g/> , що <g/> , писавши цю
doc#47 через це — мають свою вагу <g/> . </p><p> В основі лежить — як і в поезії — постулят окремішньої української
doc#50 величного походу зірок у великодню ніч <g/> , а в поезії — підкреслюємо <g/> : в поезії Шевченка Україна під
doc#14 » <g/> ) </p><p> Полемізувати з поезією — марна річ <g/> . Але сама поезія — раз-у-раз полеміка <g/> . Бо всяке ствердження
doc#13 і до його непоетичного вуха дійшов тут первень поезії — ритм <g/> . Зрештою <g/> , він неспівучий <g/> , він дражливий
doc#37 загнуздати <g/> . Ще в травні 1946 року постала в мені поезія — свідок таких настроїв <g/> : </p><p> Я не зрікаюся
doc#28 Іноді він еклектично вимішувався з ними в одній поезії — так <g/> , поезія « <g/> Залізний заклик <g/> » неоклясичне
doc#4 нею в основу структури збірки <g/> . « <g/> Старі <g/> » поезії — тут ніби пролог <g/> , « <g/> нові <g/> » — сама дія <g/> . Можна
doc#81 . </p><p> Не без душевного болю відтоді я вирішив <g/> , що мої поезії — тільки для мене і тільки сторінки записів із
doc#67 тому <g/> , що суть певних типів <g/> , певних стилів поезії — у нєдоговоренні <g/> . У тому <g/> , щоб читач підставляв
doc#4 . З ким вона лишається сама <g/> , здатний бути сам <g/> . Ця поезія — це <g/> , власне <g/> , вже постійний діялог з собою <g/> , і він
doc#50 люди обертаються на найлютіших різунів <g/> . Поезія — це високі почуття <g/> . Поезія — це те <g/> , чим людина
doc#50 різунів <g/> . Поезія — це високі почуття <g/> . Поезія — це те <g/> , чим людина ставить опір вічності <g/> , бо
doc#23 ! </p><p> Замість картини весни — як підказувала б назва поезії — чуємо вираз відчуття поетового <g/> : мила <g/> , гарно <g/> ,