Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#91 в « <g/> Таврії <g/> » живе світ дитячо-незайманої мрії й поезії <g/> . Такі мрії малого Данька про місто щастя
doc#92 щодо українського романтизму і новітньої поезії <g/> . Усі філологічні й літературні питання він
doc#94 кріпосницького ладу <g/> » <g/> ! <g/> ) Шевченко виступає і в поезії « <g/> Я не нездужаю <g/> , нівроку <g/> » 1858 року <g/> . Він був
doc#94 видно в інших уживаннях слова книга і в його поезії <g/> , і в його прозі <g/> … </p><p> За переписом 1897 року
doc#95 яку культуру <g/> . </p><p> Тичина схопив цю ситуацію в своїй поезії про Харків <g/> : </p><p> Харків <g/> , Харків <g/> , де твоє обличчя <g/> ? </p><p> до
doc#97 « <g/> Кавказ <g/> » <g/> . Серед багатьох тем і проблем цієї поезії центральною є ідея/тема російського
doc#97 був здивований <g/> , як часто Шевченко пише свої поезії від ім'я дівчини-жінки <g/> , але ніхто ще
doc#98 і <g/> , як писав <g/> , вийшов у перші шеренги української поезії ( <g/> й почасти прози <g/> ) поруч <g/> , скажімо <g/> , Тичини й
doc#99 вони <g/> , либонь <g/> , усе-таки ще є <g/> , але в новітній поезії знайти їх важко <g/> . В « <g/> Автостопі <g/> » Оксани Забужко
doc#99 хвороба <g/> . Нерозрізнення песимізму і гістерїї в поезії <g/> , літературі <g/> , мистецтві — це <g/> , звичайно <g/> , не
doc#99 . Виглядає <g/> , що так і в більшості української поезії <g/> . Колись я писав про еволюцію теми прощання в
doc#99 писав про еволюцію теми прощання в українській поезії від Левка Боровиковського й Олени Пчілки до
doc#99 . </p><p> ( <g/> Є в збірці одна-дві <g/> , на перший погляд <g/> , погожі поезії <g/> , найбільше « <g/> Тост <g/> » <g/> , але коли заглибитися — це ж
doc#99 ) Подиву гідну легкість переходу в тій самій поезії від римованого вірша до неримованого <g/> ,
doc#99 найновіших творів мистецтва ( <g/> а їх <g/> , особливо в поезії <g/> , багато <g/> ) <g/> , відбиває кінецьімперський стан
doc#99 різних мистецтв <g/> , може <g/> , особливо наполегливо — поезії <g/> . Але не знаю поки що нікого <g/> , хто б так стримано <g/> ,
doc#99 сміливо-вперто <g/> , до зухвалости <g/> , в українській поезії таке робив <g/> . Поки політики « <g/> мирно <g/> » ( <g/> себто без
doc#99 « <g/> Автостопу <g/> » II <g/> , на нове слово в українській поезії <g/> . На порозі 21 ( <g/> чи XXI <g/> ) сторіччя <g/> . На переворот <g/> , і