Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#28 А якщо його неоклясицизм подекуди викристалізуваніший <g/> , довершеніший у собі <g/> , ніж у Зерова ( <g/> не поетичною майстерністю <g/> , а скутістю світогляду <g/> ) <g/> , то це не підносить поезію Филиповича над поезію Миколи Зерова <g/> .
doc#15 Як і ті <g/> , вони способом називання подають і характеризують ті окремі явища і факти <g/> , з яких у поета складається образ нічної туги ліричного героя поезії <g/> .
doc#4 Під « <g/> новими <g/> » поезіями ретельно поставлені дати років <g/> , чого нема під « <g/> старими <g/> » <g/> .
doc#23 Можна думати <g/> , що це мав на думні Шам- рай <g/> , коли він характеризував місце Петренка в розвитку української поезії <g/> : « <g/> Невеличка його літературна продукція цікава для нас тим <g/> , що він чи не перший з харківських поетів перейшов від балядних і пісенних форм до рефлективної <g/> , психологічної лірики <g/> , що так розвинулась у романтичних традиціях інших літератур у зв'язку з байронівською традицією <g/> .
doc#68 Поезія Стуса - наскрізь людська й людяна <g/> , вона повна піднесень і падінь <g/> , одчаїв і спалахів радости <g/> , прокльонів і прощень <g/> , криків болю й скреготів зціплених зубів <g/> , зіщулень у собі і розкривань безмежности світу <g/> .
doc#47 У поезіях « <g/> Ряст <g/> » і « <g/> Вишневий цвіт <g/> » цю динаміку <g/> , силу <g/> , непогамованість та їхню підпорядкованість річному ритуалові зміни в повторності відтворено безособовими реченнями <g/> : не « <g/> вже росте ряст <g/> » <g/> , а « <g/> вже пішло в долині рястом <g/> » <g/> , не квітнуть вишні в садках <g/> , а « <g/> пішло <g/> , пішло садами <g/> …
doc#4 Наталя Лівицька-Холодна називає Україну часто <g/> , але не менш часто слова цього не знаходимо <g/> , а все одно знаємо <g/> , що хоч краєчком <g/> , хоч кутком чи тінню краєчка і в цих поезіях мова йде серед іншого і про Україну <g/> .
doc#28 Досить порівняти з цього погляду його « <g/> Саломею <g/> » з одноіменною і однотемною поезією Зерова <g/> ! </p>
doc#49 <p> Так сплітаються в поезії образи <g/> , символи і відгуки нашої літературної традиції <g/> .
doc#28 Ми вже відзначили кілька разів побіжно перегуки поезії Филиповича з космічною школою « <g/> пролетарської <g/> » поезії <g/> .
doc#31 Отже <g/> , війна поезії <g/> !
doc#7 Поезія <g/> , зрештою <g/> , просто перестає бути українською щодо своєї мови <g/> .
doc#28 Але всупереч деклярованій у цій поезії перевазі сучасности ( <g/> « <g/> Майбутнє і минуле Влились в сьогодні <g/> » <g/> ) усією своєю концепцією Филипович кличе до вічної поезії <g/> .
doc#1 Можна списати гору паперу <g/> , трактуючи цю мініятюру <g/> , зібрати докупи всі мотиви Шевченкової поезії <g/> , з якими її поєднують ті чи інші алюзії <g/> , але і в кращому випадку все те буде тільки гіпотезою <g/> , тільки вірогідністю <g/> .
doc#26 ) </p><p> Самим своїм первісно-глибоким матеріялом <g/> , мовою <g/> , « <g/> На вічну пам'ять Котляревському <g/> » теж протиставиться « <g/> Енеїді <g/> » й кидає полемічний виклик цій поезії <g/> .
doc#19 У його поезії відбилися « <g/> на долю гіркі нарікання <g/> » <g/> , чується « <g/> про щастя незбутнє ридання <g/> » <g/> .
doc#19 Ллє в протилежність пересічній народницькій поезії вірші Мови ( <g/> за винятком хіба « <g/> Надколисної пісні <g/> » <g/> ) не відзначаються оголено-пропаґандистською схематичністю <g/> , вони не цураються складности життя <g/> .
doc#49 Одначе ці осяги ледве чи міг безпосередньо використати Барка в цій своїй поезії — надто вони далекі від того життьового тонусу <g/> , від того настрою <g/> , що проймає Барчин вірш <g/> .
doc#47 — від контактів із навколишніми селянами <g/> , хоч <g/> , мабуть <g/> , поверховими ( <g/> про них нема згадок у « <g/> Материнках <g/> » <g/> ) <g/> , далі з поезією Олеся ( <g/> « <g/> З журбою радість обнялась <g/> » — свідчення Г. Лащенко <g/> ) <g/> , а пізніше була піднесена на інший <g/> , уже не стихійний <g/> , а принципово-ідеологічний позем у празьких контактах <g/> .
doc#33 « <g/> Вона навчила його цінувати поцілунок <g/> , що досі йому нікчемною забавкою здавався <g/> , та все інтимне плетиво жаги <g/> , що виробила людськість за час від кам'яного віку дотепер <g/> » <g/> , вона навчила його цінити поезію осени <g/> , вона перша зрозуміла його власну вдачу й душу <g/> . </p>