Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 до автора <g/> . Відкриттям і об'явленням була поезія Антонича <g/> , збірки якого я позичав у Сімовича <g/> . На
doc#81 сходилися з Оксаною Линтварьовою <g/> , і я читав поезії вголос <g/> . Часом слухачкою була моя мати <g/> . Та
doc#87 — відчуває ідеальне в конкретному <g/> ; його поезія — поезія відчутих деталів живого існування <g/> , не
doc#91 в « <g/> Таврії <g/> » живе світ дитячо-незайманої мрії й поезії <g/> . Такі мрії малого Данька про місто щастя
doc#91 першим весняним світло-зеленим туманцем <g/> . Поезія заболочених і грузьких українських шляхів і
doc#92 щодо українського романтизму і новітньої поезії <g/> . Усі філологічні й літературні питання він
doc#94 знаходимо в дуже виразному контексті <g/> . Кажу про поезію « <g/> Саул <g/> » ( <g/> 1860 <g/> ) <g/> . Шевченко пише про те <g/> , як сталося
doc#95 яку культуру <g/> . </p><p> Тичина схопив цю ситуацію в своїй поезії про Харків <g/> : </p><p> Харків <g/> , Харків <g/> , де твоє обличчя <g/> ? </p><p> до
doc#99 <p> КУДИ ПРОЛЯГАЄ ТРАСА </p><p> Мовознавці кажуть <g/> , що в поезіях Шевченка слово соловей ужито дев'ятнадцять
doc#99 мови й ритмів <g/> , рідкісну в щойно другій збірці поезій <g/> . ( <g/> Першою була « <g/> Диригент останньої свічки <g/> » <g/> ,