Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#28 <p> ( <g/> « <g/> Не злато <g/> , Ливан <g/> » <g/> ) </p><p> Але незалежно від того <g/> , в які образи одягнено поезію цього циклу <g/> , завжди деталі зовнішнього світу важливі для поета в його символічних поезіях як виявники або відлуння його душевного світу <g/> .
doc#47 З американців пощастило тільки Лонгфелло <g/> , з двома хрестоматійними поезіями <g/> .
doc#26 А все таки це і критика <g/> , в її початках <g/> , і особливо виразно це виявляється <g/> , коли поезія переходить у безпосередню спонуку <g/> , як писати ( <g/> а тим самим і як не писати <g/> ) — </p><p><g/> …
doc#28 Показова з цього погляду поезія « <g/> Коли затихнуть двері <g/> » <g/> .
doc#73 <p> Властивий прозі спад орнаментальности позначився виразно і на українській поезії <g/> .
doc#7 Поезія стає не позамовною <g/> , як було в заумників <g/> , і не протимовною <g/> , що свідомо ламає мовні норми <g/> , як це є <g/> , приміром <g/> , у ранніх поезіях Андієвської ( <g/> які <g/> , до речі будь сказане <g/> , саме через це не здаються мені поезією <g/> , бо те не мистецтво <g/> , що йде проти свого матеріялу <g/> ) <g/> , а <g/> , так би мовити <g/> , метамовною <g/> , понадмовною <g/> , виходячи при цьому з можливостей <g/> , закладених у самій мові <g/> . </p>
doc#28 У поезії Филиповича протилежності співіснують часто не в боротьбі <g/> , не у взаємозаперечливій єдності <g/> , а кожна окремо <g/> , сама по собі <g/> , в своїй даності <g/> .
doc#49 Супроти світу нічних вершників <g/> , що прилітають таємничо на шаленім коні <g/> , супроти світу п'яних і проклинаних у безумній любові степових бранок <g/> , супроти світу <g/> , прорізаного сурмами невблаганної екстази атентату <g/> , — а ці образи творили високі осяги нашої поезії останніх десятиріч <g/> , — це щось таке відмінне <g/> , таке полярне <g/> , що і не дивно <g/> , коли багато хто не спроможний розуміти Барчину поезію <g/> .
doc#63 Подібні явища можна було б знайти в Ольжича <g/> , Олекси Стефановича <g/> , в Леонида Мосендза <g/> , неоклясичний канон знищив « <g/> Прокляті роки <g/> » Юрія Клена <g/> , мертвою паддю припечатав неоклясицизм деякі ранні поезії Яра Славутича і твори львівського періоду Олекси Веретенченка <g/> . </p>
doc#54 У таких обставинах мистецькі твори можуть бути осягнені тільки в культивуванні фолкльорної традиції <g/> , як це є в кращих поезіях Малишка <g/> , або в відновленні клясичної традиції <g/> .
doc#22 Маємо перед собою типовий комплекс народницької поезії <g/> .
doc#53 , коли літературна мова розвинулася й до певної міри устабілізувалася на зовсім інших засадах і то не тільки як мова поезії <g/> , а також прози <g/> , публіцистики й науки <g/> , коли вона вже діставала своє наукове обґрунтування в працях « <g/> харків'ян <g/> » <g/> , коли з другого боку урбанізація різко обмежила функції старочасного фольклору <g/> , обстоювати засади етнографізму/фольклоризму стало анахронізмом <g/> .
doc#28 Вони пройшли повз ту ліричну підоснову <g/> , що є в поезії Зерова <g/> , і стали культивувати виключно неориґінальну по суті <g/> , хоч і блискучу своєю майстерністю неоклясичну оболонку його поезії <g/> , блискучу своєю завершеністю <g/> , але здебільшого холодну й мертву <g/> .
doc#28 Поезію « <g/> На поталу камінним кригам <g/> » можна розуміти як скаргу на свою самотність <g/> , а можна – як чаяння національного відродження країни <g/> ; ще многопляновіша <g/> , ще суб'єктивніша поезія « <g/> Хилиться сумно <g/> » <g/> , що її можна сприймати і як пейзаж <g/> , і як картину похорону <g/> , і як революційну поезію <g/> .
doc#26 Це такі слова <g/> , як пороги <g/> , чайка <g/> , скиглить ( <g/> про чайку <g/> ; у Квітки тільки про собаку <g/> , у зовсім відмінній тональності <g/> ) <g/> , могили ( <g/> у Квітки лише раз і в архівних матеріялах <g/> , яких Шевченко не міг знати <g/> ) <g/> , буйний ( <g/> про вітер <g/> ) <g/> , тирса <g/> , гетьмани ( <g/> множина <g/> ) <g/> , дума ( <g/> у Квітки лише раз <g/> , коли мова про поезії Шевченка <g/> !
doc#4 <p> Як глибоко комплекс Іова вкарбований у поезію Наталі Лівицької-Холодної <g/> , видно з того <g/> , що він відклався потужним і глибоким шаром експресіоністичних засобів у самому ядрі поезії <g/> , в системі образности <g/> .
doc#28 <p> При всьому тому поезія ця далеко менше завантажена реквізитом літературних асоціяцій <g/> , історичних посилань і мітологічних імен-узагальнень <g/> , ніж поезія Зерова ( <g/> за винятком хіба поезій « <g/> Київ <g/> » і « <g/> Минула ніч <g/> » — типово Зеровського алюзійного вірша з глибоко захованим суб'єктивним тлом <g/> ) <g/> .
doc#91 На поодиноких сторінках <g/> , у розкиданих натяках <g/> , але в « <g/> Таврії <g/> » живе світ дитячо-незайманої мрії й поезії <g/> .
doc#7 <p> Принцип флюктуаціонізму розкриває перед поезією якнайширші можливості користатися найзвичайнішими словами <g/> , словами щоденної мови <g/> .
doc#15 <p> І навпаки <g/> , розквіт називних речень починається з шістдесятих років <g/> , коли проза панує над поезією кількісно і якісно <g/> , коли проза принципово відштовхується від поезії <g/> .