Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 було <g/> , що латинкою його ім'я треба було писати Eaghor <g/> . </p><p> У журналі вимагалося <g/> , щоб друкувалися
doc#1 , відчувається чітка межа між творами <g/> , що їх писано до 1860 р. <g/> , й створеними від січня 1860 р. до
doc#1 посилаючи Уляні Кравченко примірник « <g/> Марії <g/> » <g/> , писав <g/> : « <g/> Єсть се <g/> , по моїй думці <g/> , найкраща перла нашої
doc#1 апостоли правди і свободи <g/> , про чий прихід поет писав трьома тижнями раніше <g/> . Він продовжує думку про
doc#2 , передостаннім <g/> , - враження таке <g/> , наче їх писали різні поети <g/> . Перший відкриває цикл « <g/> Печерних
doc#2 , але й показуючи властивості предметів <g/> . Вона писатиме « <g/> лазоревий око тішив <g/> » <g/> , оминаючи слово сніг <g/> .
doc#2 незбагненна й неосяжна <g/> ! </p><p> Не знаю <g/> , як кому <g/> , а мені писати про Лятуринську трудно <g/> , бо хочеться ще й ще
doc#3 його <g/> . Інститут літератури не вчить людей писати романи <g/> , інститут історії — робити державні
doc#4 нове і незвичне <g/> ? </p><p> </doc> </p><p> ОДИН </p><p> Я знаю <g/> , про що хочу писати ( <g/> мене ще в дитинстві вчили <g/> : ніколи не починай
doc#4 не починай своїх писань з я <g/> ) <g/> , і знаю <g/> , як я хочу писати <g/> , і знаю <g/> , що хочу сказати <g/> . Відкриваю карти <g/> : пишу
doc#4 , і знаю <g/> , що хочу сказати <g/> . Відкриваю карти <g/> : пишу про недавно видану книжку поезій Наталі
doc#4 бачу <g/> , сприймаю <g/> , відчуваю <g/> . Можу уточнити <g/> , що писатиму майже виключно про другу <g/> , більшу й <g/> , як на мене <g/> ,
doc#4 » ( <g/> « <g/> Im Gegenwärtigen Vergangnes <g/> » <g/> ) він писав <g/> : </p><p> Niemand wird uns dann beschreien </p><p> Dass wir's
doc#4 пишуться старими людьми на порозі небуття <g/> . </p><p> Їх пишуть молоді або зрілі люди <g/> , для яких смерть — ще не
doc#4 сорок років <g/> , коли Наталя Лівицька-Холодна писала свої « <g/> нові <g/> » вірші <g/> , ні вона <g/> , ні вірші не були
doc#4 . Та це дозволенне <g/> , бо я вже склав зізнання <g/> : пишу не наукову розвідку <g/> , а суб'єктивні враження <g/> . І
doc#4 ще 1947 р. <g/> , коли Наталя Лівицька- Холодна писала </p><p> Я буду майстром неприміченим </p><p> і каганцем у
doc#4 , що їх читаємо <g/> , поезією <g/> , чудом <g/> , що про нього писав Ґете ( <g/> устами Вільгельма Майстера <g/> ) <g/> : « <g/> Ні разу не
doc#4 — творці оркестрової музики <g/> , є такі <g/> , що пишуть камерну <g/> . Так і з поетами <g/> . Кажучи паралелями <g/> ,
doc#5 в 1930 році <g/> . Авторові було б тепер 56 років <g/> , коли писано роман <g/> , йому було 28. Хто читає романи з