This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#45 | . А саме так уявлялося Потебні <g/> . Соханська | пише | <g/> , що Потебня вірив у майбутнє української мови і |
doc#78 | мови <g/> . У листі до Корсуна з січня 1842 р. він | писав | <g/> : « <g/> Тилько дрюкуйте своею граматыкою <g/> , бо вона |
doc#70 | Сучасна українська літературна мова <g/> ” ( <g/> СУЛМ <g/> ) <g/> , | писав | про вимову зубних перед І <g/> , яке походить з О <g/> , що |
doc#38 | на увазі хоробрих « <g/> рецензій <g/> » <g/> , де автор нагорі | пише | <g/> , скажім <g/> , « <g/> Голубі диліжанси <g/> » або « <g/> Твори <g/> » |
doc#58 | з людьми <g/> , життям і Богом <g/> . Розуміється <g/> , можна | писати | й про лаштунки й сміття щоденного життя <g/> . Але чи |
doc#47 | писати <g/> , але кінець-кінцем ми таки не знаємо <g/> , | пише | він чи каже <g/> . Глава IX — його монолог <g/> . У главах X і |
doc#54 | в тюрму <g/> . Але чи ми йому повіримо <g/> ? </p><p> Первомайський | пише | про глибоку вразу <g/> , невигойну довіку <g/> , що лишила |
doc#9 | ми пишемо <g/> , то ми і хвилини не вагаючись — почали б | писати | такою мовою <g/> , якою тепер пишуть автори тих |
doc#27 | , — що поет не задає собі ні задачі <g/> , ні тону <g/> , як | писати | <g/> . Душа набереться жизні — от і пишеш <g/> » <g/> . Та тут таки |
doc#33 | неугавного міського руху <g/> ; Яновський <g/> , що | писав | у « <g/> Майстрові корабля <g/> » <g/> : « <g/> Ти може думаєш завше |
doc#9 | у Галичині мовний матеріял <g/> . Модест Левицький | пише | про це так <g/> : « <g/> Коли з р. 1906 настала змога |
doc#41 | наших сучасників <g/> , в яких би манерах вони не | писали | — від школи Нечуя-Левицького до школи |
doc#2 | , але й показуючи властивості предметів <g/> . Вона | писатиме | « <g/> лазоревий око тішив <g/> » <g/> , оминаючи слово сніг <g/> . |
doc#47 | мова <g/> . </p><p> Якщо <g/> , — як припускаємо <g/> , — поезії « <g/> Туги <g/> » | писано | ( <g/> або перероблювано з давніших <g/> ) 1947 — 1957 |
doc#26 | означають одне <g/> : не писати так <g/> , як досі | писав | Квітка <g/> . Попри всю пошану — це нищівна критика й |
doc#27 | новин <g/> , є враження з подорожей <g/> , але | пише | про це Куліш скупо <g/> , часто — ніби між іншим <g/> , |
doc#77 | з життям <g/> . І тому <g/> , якщо запропонуєш комунебудь | писати | мемуари <g/> , він сприймає це майже як образу <g/> , як |
doc#10 | дідичем <g/> , ані хоч трохи вищим урядовцем <g/> . Фасмер | пише | у згадуваному листі <g/> : “ <g/> Про його біографію я |
doc#9 | і Олена Пчілка в своїм некролозі <g/> . Вона | пише | не так про новотвори <g/> , як про мовне простування |
doc#101 | мірою я був заанґажований в політику уже тим <g/> , що | писав | про літературу <g/> , про мистецтво <g/> , навіть про мову |