Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 <p> У період <g/> , коли Курило писала ( <g/> 17 <g/> ) <g/> , вона <g/> , очевидно <g/> , особливо багато працювала над питаннями загальної фонетики <g/> .
doc#26 А все таки це і критика <g/> , в її початках <g/> , і особливо виразно це виявляється <g/> , коли поезія переходить у безпосередню спонуку <g/> , як писати ( <g/> а тим самим і як не писати <g/> ) — </p><p><g/> …
doc#47 <p> Якщо <g/> , — як припускаємо <g/> , — поезії « <g/> Туги <g/> » писано ( <g/> або перероблювано з давніших <g/> ) 1947 — 1957 років <g/> , а збірку скомпоновано 1956— 1957 <g/> , то в часі це збігалося з остаточним оформленням збірки поезій для дітей « <g/> Бедрик <g/> » <g/> , виданої 1956 року <g/> , але створеної <g/> , за свідченням М. Данилюка <g/> , ще 1942—1943 року <g/> , і <g/> , мабуть <g/> , ще однієї збірки « <g/> Ягілку <g/> » <g/> , що вийшла в світ у формі <g/> , фіналізованій Оксаною Соловей <g/> , аж 1971 року <g/> , після смерти авторки <g/> .
doc#72 Частина статтів була присвячена критиці мови окремих письменників або <g/> , щоб показати <g/> , як не треба писати ( <g/> В. Бабак про Остапа Вишню в “ <g/> Мовознавстві <g/> ” 3-4 <g/> , 49-60 <g/> ; Каганович про переклади Ленінових творів <g/> , там таки <g/> , 9-24 <g/> ) <g/> , або <g/> , навпаки <g/> , щоб піднести “ <g/> пролетарського письменника <g/> " ( <g/> В. Масальський про І. Кириленка <g/> , там таки <g/> , 25-47 <g/> ) <g/> .
doc#4 <p> </doc> </p><p> ОДИН </p><p> Я знаю <g/> , про що хочу писати ( <g/> мене ще в дитинстві вчили <g/> : ніколи не починай своїх писань з я <g/> ) <g/> , і знаю <g/> , як я хочу писати <g/> , і знаю <g/> , що хочу сказати <g/> .
doc#81 З рота йому раз-по-раз летіла слина <g/> , а поскільки я сидів першим до нього <g/> , мені доводилося інколи витирати обличчя і сторінку конспекту <g/> , що я писав ( <g/> у російському перекладі <g/> ) <g/> .
doc#62 Це не цілісний образ <g/> , не в усьому адекватний ( <g/> листи - це компроміс між тим <g/> , хто пише <g/> , і тим <g/> , до кого пише <g/> ) <g/> , але риси образу не можуть не виявитись <g/> . </p>
doc#40 Тим то можливі стають такі словосполучення <g/> , як великий коник ( <g/> комаха <g/> ) <g/> , велика ручка ( <g/> прилад писати <g/> ) <g/> , величезна річка <g/> , колосальне кільце <g/> ; так само хвіртка <g/> , голка <g/> , калитка <g/> , стрілка ( <g/> годинника <g/> ) і т. п. </p><p> * * </p><p> * </p><p> Величезне багатство іменникових наростків дає стилістові невичерпний матеріял <g/> , поперше <g/> , щоб творити потрібні неологізми <g/> , подруге <g/> , щоб внести в свою мову ту конкретність і ту почуттєву наснагу <g/> , які відповідають його намірам і задумам <g/> .
doc#81 Я лежав і читав <g/> , захлинаючися від насолоди й страху одночасно <g/> , цей памфлет <g/> , повний злоби ( <g/> і водночас нерозуміння того <g/> , про що він пише <g/> ) <g/> , і моє вдоволення посилювалося присутністю мого долішнього сусіда <g/> .
doc#84 П. Ковальова « <g/> Безособові речення на -но <g/> , -то <g/> » <g/> , Мюнхен <g/> , 1947 <g/> , с. 15 <g/> , яку книжку конче треба перечитати перед тим <g/> , як сідати будь-що писати <g/> ) <g/> .
doc#40 — Так ( <g/> =я писав <g/> ) « <g/> .
doc#10 Назву з них такі <g/> , як вимога в чужих словах вимовляти ( <g/> й писати <g/> ) завжди и <g/> , за народною вимовою давніше позичених слів типу універсал <g/> , министер ( <g/> 3 <g/> , 169 <g/> ) <g/> ; спроба заборонити дієприкметники на -лий і великою мірою звести пасивні дієприкметники на -ний <g/> , -тий до ролі прикметників ( <g/> 5 <g/> , 20 <g/> , 24 <g/> , 2516 <g/> ) <g/> ; спроба відновити сполуку дієприслівника з дієсловом за допомогою сполучника та ( <g/> типу <g/> : Увійшовши <g/> , та став <g/> , — 5 <g/> , 33 <g/> ) <g/> ; спроба заборонити дієслова було й буде та орудний відмінок дійової особи в усіх випадках при безособових присудках на -но <g/> , -то ( <g/> 5 <g/> , 35 <g/> ) <g/> ; спроба
doc#40 В дієсловах першої дієвідміни з наростком -а- <g/> , що втрачають його в теперішньому часі <g/> , кінцеві -х- і -с- основи переходять у -ги- ( <g/> брехати — бреше <g/> , писати — пише <g/> ) кінцеве -з- у -ж- ( <g/> в'язати — в'яже <g/> ) <g/> , -к- у -ч- ( <g/> кликати — кличе <g/> ) <g/> , нарешті -т- переходить у -ч- ( <g/> белькотати — белькоче <g/> ; так само в дієслові хотіти — хоче <g/> ) <g/> . </p>
doc#26 А все таки це і критика <g/> , в її початках <g/> , і особливо виразно це виявляється <g/> , коли поезія переходить у безпосередню спонуку <g/> , як писати ( <g/> а тим самим і як не писати <g/> ) — </p><p><g/> …
doc#47 І так і досі діють Єронимові характеристики трактування « <g/> діпі <g/> » демократичними націями по війні <g/> , — а наскільки сильніше вони мусіли діяти <g/> , наскільки пронизливіше кричати <g/> , коли їх писано <g/> , 1946 <g/> : </p><p> Яка свобода <g/> ?
doc#19 А Мова працює <g/> , пише <g/> , і не тільки пише <g/> , а безконечно виправляє написане <g/> , переробляє <g/> , шліфує <g/> , складає нові редакції — « <g/> перешаталтовує <g/> » або знищує <g/> , « <g/> шарпає <g/> » <g/> , за його словами <g/> , вже написане <g/> .
doc#97 До лицарських провідників агресії й національного поневолення суміжних народів у пантеоні Автора примхливо додаються предтечі комуністичного перетворення Російської імперії <g/> , так звані « <g/> революційні демократи <g/> » <g/> , « <g/> прогресивні діячі <g/> » тощо <g/> , від Пуґачова ( <g/> до речі <g/> , добитого Суворовим <g/> ) через Чаадаева <g/> , звичайно і многоразово — Бєлінського <g/> , Добролюбова <g/> , Чернишевського <g/> , Ґерцена <g/> , Салтикова <g/> , а далі <g/> , ну <g/> , ясно <g/> , Горького <g/> , Леніна <g/> , Хрущова ( <g/> якого блюзнірчо навіть порівняно з Шевченком <g/> , мовляв <g/> , Микола І заборонив Шевченкові писати <g/> , а Брежнєв вимагав <g/> , щоб Хрущов не писав спогадів <g/> : « <g/> Нелегко было и отставленному от дел Хрущову <g/> » — 1 <g/> , 215 <g/> : — підкреслюю це і <g/> ) <g/> . </p>
doc#27 Чимало згадок про грошові справи <g/> , — адже <g/> , організатор української літератури й журналістики <g/> , Куліш не тільки писав <g/> , а був видавцем <g/> , якийсь час власником друкарні і мусів дбати за здобування коштів <g/> .
doc#81 Тоді не треба буде писати <g/> , чого не думаєш <g/> , тільки дечого не писати <g/> , а буде все таки перша зачіпка в Києві <g/> … </p>
doc#40 Недоконані форми до них — не дієслово писати <g/> , а відповідні форми з наростком -ува- <g/> : пописувати <g/> , списувати <g/> , вписувати <g/> , прописувати <g/> , описувати <g/> .