Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#5 Тільки в Домонтовича Вер зраджує Комаху <g/> , а не він її <g/> , і бідному подоланому Комасі не лишається нічого <g/> , як писати листи до Вер <g/> , що ніколи не будуть відіслані <g/> .
doc#5 Може ще нема <g/> , а може й не було б <g/> , коли б він міг писати далі <g/> .
doc#9 змін в формах <g/> : хв в чужих словах не писати замість ф <g/> …
doc#9 Сам Є. Сакун пише про це так <g/> : « <g/> З'їздивши сливе усю Україну й прислухавшись до говорів її <g/> , дійшов'єм2 до гадки <g/> , що нам потрібно задля розвою нашої літератури писати українською мовою <g/> , а не яким-небудь з українських говорів <g/> .
doc#12 Писати треба в таких випадках ту літеру <g/> , що відповідає етимології слова <g/> .
doc#12 <p> Б. о — у. </p><p> Ненаголошене о в поправній українській вимові подеколи може наближатися до у. Писати треба в таких випадках ту літеру <g/> , що відповідає етимології слова <g/> , за винятком слів <g/> : будяк <g/> , ворушити <g/> , ґуральня <g/> , мачуха <g/> , парубок <g/> , полум'я <g/> , яблуко <g/> , яблуня <g/> …
doc#20 Чого він <g/> , мабуть <g/> , не передбачав <g/> , — це бездушности системи американських університетів <g/> , які перетворюють студента на механічний шпунтик <g/> , підпорядковують його безлічі формальних вимог <g/> , аж до того <g/> , на якому папері і з якими берегами писати свої тези чи дисертації і так далі і так далі <g/> .
doc#21 Він пробував у ті роки писати й оповідання <g/> .
doc#29 <p> Звичайно <g/> , в першій половині двадцятих років Тичина не міг писати про майбутню загибель Курбаса в роках тридцятих <g/> .
doc#30 Інакше кажучи <g/> , В ДЕТСКОМ ВОЗРАСТЕ НАЗИВАВ Я ТАКЕ4 національно-органічним стилем <g/> , потім того відцурався <g/> , чи можна таким стилем писати <g/> , приміром <g/> , війну з блатняками <g/> , — не певний <g/> , але душа радіє5 <g/> …
doc#31 <p> На поверхні найчастіше обговорювано дуже специфічне питання <g/> : масовізм чи « <g/> олімпійство <g/> » в літературі <g/> , що <g/> , спрощено кажучи <g/> , означало чи писати для масового читача ( <g/> не надто грамотного й тепер <g/> , а тоді й поготів <g/> ) <g/> , чи для інтеліґентного <g/> ; і чи письменників треба організовано рекрутувати з « <g/> мас <g/> » <g/> , чи лишити справді гідних виявитися самим силою своїх талантів <g/> .
doc#31 Їй треба покинути писати оповідання й взятись за роботу <g/> .
doc#33 Не міг у тих обставинах Підмогильний багато писати про те друге найбільше відкриття <g/> , яке тільки й може зробити людина <g/> , коли вона відкрила людей – про відкриття Бога <g/> .
doc#35 Він забув свої ж слова <g/> , що в епоху воєн « <g/> писати на залізі треба <g/> » <g/> , він зрікся меча <g/> , утратив віру в свій народ і чекав рятунку ззовні <g/> .
doc#38 Не можна писати про все зразу <g/> .
doc#40 Все це дієслова доконаного виду <g/> , але ми не маємо права розглядати їх як доконані форми дієслова писати <g/> , бо вони всі мають своє самостійне значення <g/> .
doc#40 Цим до речі пояснюються правописні труднощі <g/> : принцип правопису полягає в тому <g/> , щоб писати прислівники вкупі <g/> , а іменники з прийменниками нарізно <g/> ; але в переходових випадках неминучі вагання й непослідовності <g/> .
doc#40 Наприклад <g/> , не розрізняючи в ненаголошеному становищі звуки е і и <g/> , ми повинні писати той з них <g/> , який є в наголошеному становищі <g/> , напр <g/> .
doc#40 , пишемо гадяцький <g/> , бряжчати <g/> , волоський ( <g/> етимологічно треба було б писати гадячський <g/> , брязчати <g/> , волошський <g/> ) <g/> , але для звуків т <g/> , д робиться виняток на користь етимологічного принципу <g/> , і вони зберігаються на письмі <g/> , напр <g/> .
doc#42 Я б не здивувався <g/> , якби Осьмачка став писати сонети <g/> .