Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#27 Впадає в око <g/> , що є кілька адресатів <g/> , до яких Куліш писав уперемішку обома мовами <g/> , часом українською <g/> , часом російською <g/> , без видимої причини <g/> , а подеколи були це й двомовні листи <g/> , з частиною однією <g/> , а другою частиною — другою мовою <g/> .
doc#28 Критика писала про нього мало <g/> , при чому писали або друзі або вороги <g/> .
doc#29 <p> Звичайно <g/> , в першій половині двадцятих років Тичина не міг писати про майбутню загибель Курбаса в роках тридцятих <g/> .
doc#30 Хоч пиши листа до Жулинського <g/> .
doc#31 <p> На поверхні найчастіше обговорювано дуже специфічне питання <g/> : масовізм чи « <g/> олімпійство <g/> » в літературі <g/> , що <g/> , спрощено кажучи <g/> , означало чи писати для масового читача ( <g/> не надто грамотного й тепер <g/> , а тоді й поготів <g/> ) <g/> , чи для інтеліґентного <g/> ; і чи письменників треба організовано рекрутувати з « <g/> мас <g/> » <g/> , чи лишити справді гідних виявитися самим силою своїх талантів <g/> .
doc#33 Антисільським був Семенко в своєму оспівуванні міста <g/> , трамваїв <g/> , каварень і машини <g/> ; неоклясицизм <g/> , у полоні міських білоколонних див і університетської мудрости <g/> ; Хвильовий <g/> , закоханий у вічно плинні арабески неугавного міського руху <g/> ; Яновський <g/> , що писав у « <g/> Майстрові корабля <g/> » <g/> : « <g/> Ти може думаєш завше одягати наших людей у драні свитки й вишивані сорочки <g/> ?
doc#34 Але чим більше вони про неї говорять і пишуть <g/> , тим більше вони втрачають уявлення її <g/> .
doc#35 Він забув свої ж слова <g/> , що в епоху воєн « <g/> писати на залізі треба <g/> » <g/> , він зрікся меча <g/> , утратив віру в свій народ і чекав рятунку ззовні <g/> .
doc#36 У своїх Записках він пише <g/> : « <g/> Історія Росії — це історія вбогого народу <g/> , злигоднів <g/> , покірного страждання <g/> » ( <g/> Стасов <g/> .
doc#37 Спинити цю хвилю не було надії <g/> , але вперто я писав і публікував рецензії на ці появи-одноденки <g/> .
doc#38 З приводу однієї статті М. Глобенка Борщак пише <g/> : « <g/> Автор заслуговує на відзначення тим <g/> , що прочитав усі літературні твори <g/> , що про них говорить <g/> : випадок не частий і вартий того <g/> , щоб бути занотованим <g/> » <g/> . </p>
doc#40 А ще кілька сторіч тому взагалі перерв між словами на письмі не робили і все писали суцільно <g/> .
doc#41 <p> Він пише <g/> : « <g/> Оптимістична віра в поступ - радше російська або американська <g/> , але не європейська цінність <g/> .
doc#42 Я б не здивувався <g/> , якби Осьмачка став писати сонети <g/> .
doc#44 <p> Майже все це сталося після відходу Юрія Шереха <g/> , і він не міг писати про це <g/> , як не міг писати про залаштункову розгру всіляких Маленкових <g/> , Берій <g/> , Хрущових <g/> , Косиґіних <g/> , Брежнєвих і tutti quanti <g/> , що гризлися й гризуться за нівроку масні маслаки влади <g/> .
doc#45 В автобіографічному листі до Адольфа Патери ( <g/> 1886 <g/> ) він пише <g/> : « <g/> По происхождению с отцовской и материнской сторони я принадлежу к тому меньшинству Малороссийского козачества <g/> , которое в течение XVIII века получило права Российского дворянства <g/> " ( <g/> Лешка 56 <g/> ) <g/> ; " <g/> В раннем детстве подолгу живал на другом хуторе <g/> …
doc#47 У розділі VIII він силує себе писати <g/> , але кінець-кінцем ми таки не знаємо <g/> , пише він чи каже <g/> .
doc#49 Поезія Миколи Зерова <g/> , Ольжича <g/> , Маланюка була міською <g/> , незалежно від того <g/> , на які теми вони писали <g/> , — і ми не маємо причин зрікатися їх осягів <g/> .
doc#50 Горда автохарактеристика поеми у вступних строфах <g/> , коли поет пише про свою річ <g/> , як про найтяжчий бій <g/> , виграний українським народом в його походах на полі духу і живих надій <g/> , — не безпідставна <g/> . </p>
doc#52 А от фраза <g/> , що прохопилася <g/> , мабуть <g/> , без усвідомлення того <g/> , що з неї випливає <g/> : оселі Архіпелагу <g/> , пише Солженіцин <g/> , « <g/> ятряться не тільки на далеких відшибаХ <g/> , але і в самому тулубі Росії коло донецьких і тульських копалень <g/> » ( <g/> с. 551 <g/> ) <g/> .