Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 Відкриваю карти <g/> : пишу про недавно видану книжку поезій Наталі Лівицької-Холодної <g/> , перекрій її творчости від часу з-перед 1934 р. дотепер <g/> ; не в формі суворо-академічної міні-дисертації <g/> , а від себе <g/> , як я ту творчість бачу <g/> , сприймаю <g/> , відчуваю <g/> .
doc#4 Та це дозволенне <g/> , бо я вже склав зізнання <g/> : пишу не наукову розвідку <g/> , а суб'єктивні враження <g/> .
doc#13 Коли я пишу « <g/> відтворені <g/> » <g/> , я хотів би <g/> , щоб читач не забувся <g/> , що корінь цього слова — творити <g/> , я не вжив би ні німецького wiedergeben <g/> , ні англійською reproduce <g/> . </p>
doc#14 Я не хочу виписувати цілих поезій <g/> , я пишу для читача <g/> , що схоче взяти книжку Лесича і прочитає її <g/> , ну <g/> , принаймні двічі <g/> .
doc#26 ( <g/> Я пишу докладніше про це в своїй статті про Петренка <g/> , вміщеній у збірнику на пошану Дмитра Чижевського <g/> , 1966. <g/> ) У вступному розділі « <g/> Гайдамаків <g/> » теж є елементи літературної критики — у ствердженні національно-історичного романтизму <g/> , в окресленні його соціяльної бази <g/> , — момент позитивний <g/> , в обуренні на перевертнів <g/> , що проміняли мотиви національного болю на комерційних Матрьош і Параш <g/> , — критика негативна <g/> . </p>
doc#26 Знову <g/> , тут не пишу рецензії на це видання <g/> , але ось один-два приклади <g/> .
doc#29 <p> Усе <g/> , що тут пишу <g/> , — спогад плюс деякі спроби взагальнювати <g/> , але тут устромлю спогад вужчий <g/> , про дещо зі своєї родини <g/> , що має лише побічний зв'язок з театром <g/> , з « <g/> Березолем <g/> » <g/> .
doc#30 Тому й пишу поза чергою — в інтересах самозбереження і простого самовиживання <g/> . </p>
doc#30 <p> Дорога Оксано1 <g/> , </p><p> отак я пишу <g/> , Ваш лист з датою 7 серпня <g/> , а оце мій теперечки <g/> .
doc#37 Виразно й неприховано тепер я пишу спогад <g/> .
doc#43 І зовсім не в цьому справа <g/> , і зовсім не про це і не так я пишу <g/> , — І тут я <g/> , критик <g/> , бачу за християнською смиренністю хитринку в очах Барчиних <g/> , ту хитринку і ту неймовірну упертість <g/> , які я особисто в Барці особливо ціню <g/> .
doc#58 <p> Щоб довести цю тезу — я свідомо вживаю слова довести <g/> , хоч не забуваю <g/> , що пишу не про статтю <g/> , чи дисертацію <g/> , чи проект поліпшення життьових умов <g/> , — п'єсі бракує одначе одного — конфлікту ідей <g/> .
doc#62 <p> Я не пишу тут історії української науки поза межами України і не маю потреби перелічувати чи характеризувати ці видання <g/> .
doc#62 Один раз вона коротко сповідається ( <g/> називаючи Донцова " <g/> редактор <g/> " і злегка маскуючися порівнянням своїх стосунків із Донцовим до фактів життя адресатки <g/> ) <g/> : " <g/> Редактор ставиться до мене так <g/> , як Андрій Крижанівеький до тебе <g/> : все <g/> , що я кажу <g/> , роблю <g/> , пишу <g/> , кожний мій рух <g/> , усміх - все є для нього " <g/> надзвичайне <g/> " <g/> .
doc#65 <p> Мушу вибачитися перед читачами <g/> : через коректорський недогляд прізвище автора статті <g/> , що про неї тут пишу <g/> , зазнало перекручень <g/> .
doc#81 Якщо я це все таки пишу <g/> , то не тому <g/> , щоб себе увічнити <g/> , а тому <g/> , що поки я живий <g/> , я дію <g/> .
doc#81 Бо те суспільство <g/> , мовою якого я пишу <g/> , в цій ділянці спорудило товстелезні мури лицемірства або мовчання <g/> .
doc#81 Але мої спогади я пишу майже виключно з пам'яті <g/> , за малими винятками ні з чим їх не перевіряючи й не зіставляючи <g/> .
doc#81 Коли я пишу наукову працю <g/> , я ввесь нею поглинений <g/> .
doc#81 І <g/> , кінець-кінцем <g/> , коли я щось пишу і публікую <g/> , а мене читають <g/> , — я теж інакший від своїх читачів і <g/> , принаймні в теорії <g/> , вищий від них <g/> , у теорії вони дивляться на мене через бар'єр і — знизу вгору <g/> .