Concordance

This action may take several minutes for large corpora, please wait.

doc#9	<p> КІНЦЕВІ ЗАУВАГИ </p><p> Колись П. Куліш при всій його неприхильності до галичан писав <g/> : « <g/> В Галичині рішиться ціле руське питання <g/> »lvii <g/> .
doc#26	Вони дають найповніший на сьогодні перегляд українського оточення <g/> , в якому жив і писав Шевченко <g/> , ігнорованого або перекрученого в більшості пізніших коментарів <g/> , і тверезий і вільний від тенденційних перебільшень і перекручень перегляд його російського і польського оточень <g/> .
doc#72	Каганович писав <g/> : </p><p> Для лінґвіста <g/> , а надто соціолога <g/> , марксиста <g/> , очевидно <g/> , що такий шлях [ <g/> рекомендований Курило й Сулимою <g/> ] неможливий <g/> .
doc#9	їх твори <g/> , — пише вона <g/> , — « <g/> мають стояти між найкращими оздобами української літератури з погляду упорядкування її мови <g/> »4 <g/> .
doc#53	Про давність слова може свідчити лотиське ( <g/> як писав Потебня в його бажанні відновлювати етимологічно правильніші написання <g/> ) sēža <g/> .
doc#40	В дієсловах першої дієвідміни з наростком -а- <g/> , що втрачають його в теперішньому часі <g/> , кінцеві -х- і -с- основи переходять у -ги- ( <g/> брехати — бреше <g/> , писати — пише <g/> ) кінцеве -з- у -ж- ( <g/> в'язати — в'яже <g/> ) <g/> , -к- у -ч- ( <g/> кликати — кличе <g/> ) <g/> , нарешті -т- переходить у -ч- ( <g/> белькотати — белькоче <g/> ; так само в дієслові хотіти — хоче <g/> ) <g/> . </p>
doc#72	Рильський писав <g/> : “ <g/> Система декретування <g/> , заборон і обмежень <g/> , система адміністрування ніяк не може бути корисна для розвитку мовної культури <g/> ” <g/> .
doc#81	З усіх моїх перечікувань <g/> , що про них я писав і писатиму тут ще далі <g/> , це було найспокійніше й розмірно найщасливіше <g/> . </p>
doc#12	<p> Пишемо с <g/> , а не з в словах <g/> : версія <g/> , експансія <g/> , емульсія <g/> , інтенсивний <g/> , претенсія <g/> , університет <g/> . </p>
doc#84	Хвильовий писав про азіятський ренесанс <g/> .
doc#81	Дивним способом <g/> , ніби я перевтілювався в матір за її молодих років <g/> , я писав під Жуковського <g/> , трохи під Лермонтова <g/> .
doc#101	існувала в минулому столітті — так звана азбучна війна <g/> , про яку Франко свого часу писав <g/> , що вона ніби зумисне була накинена поляками тоді <g/> , коли після революції 1848 року
doc#30	Пишіть <g/> , коли не шкода часу й паперу <g/> .
doc#1	Новий період розпочинається не « <g/> Москалевою криницею <g/> » <g/> , а « <g/> Неофітами <g/> » <g/> , котрі датуються груднем 1857 р. </p><p> З другого боку <g/> , відчувається чітка межа між творами <g/> , що їх писано до 1860 р. <g/> , й створеними від січня 1860 р. до лютого 1861 р. - останнього року життя поета <g/> .
doc#55	<p> 3.3.Взорування на російській мові чи то в його позитивному застосуванні ( <g/> пишім як по-російськи <g/> ) <g/> , чи то в негативному ( <g/> пишім відмінно від російського <g/> ) в незалежній країні мусить бути цілком облишене <g/> .
doc#81	Я згадав про цей епізод у середині тридцятих років <g/> , коли Миша раптом перестав писати мені з Ленінµраду <g/> .
doc#62	" <g/> Ти занадто перецінюєш Ольжича <g/> , - писала вона Наталі Лівицькій <g/> .
doc#84	всех путях <g/> : </p><p> В комиссарах — дух самодержавця <g/> , </p><p> Взрывы революции в царях <g/> . </p><p> Це писано десь коло 1920 року <g/> , а перевидано російською еміграцією тепер <g/> . Одначе це тільки пів
doc#67	<p> Якщо наше молоде покоління не хоче писати <g/> , як Олени Пчілка <g/> , а я повторюю <g/> , для свого часу Олена Пчілка заслуговує на цілковиту пошану <g/> , якщо наше молоде покоління не хоче так писати <g/> , а думаю й сподіваюся <g/> , що воно не хоче <g/> , то це річ цілком природна <g/> .
doc#73	Якщо письменник пише твори <g/> , а нема кому їх друкувати <g/> , то така література практично все одно <g/> , що не існує <g/> .