This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#5 | подоланому Комасі не лишається нічого <g/> , як | писати | листи до Вер <g/> , що ніколи не будуть відіслані <g/> . |
doc#5 | . Може ще нема <g/> , а може й не було б <g/> , коли б він міг | писати | далі <g/> . Усе таки імена Кіркеґора й Кайзерлінґа не |
doc#6 | формальну освіту з літератури <g/> , і він залюбки | писав | прозу <g/> , — численні коментарі до власних |
doc#6 | вчителя через провалля чотирьох сторіч <g/> . Він | писав | <g/> : “ <g/> Для мене нема сумніву <g/> , що й дотепер Бройгель — |
doc#6 | несистематизованих спостереженнях <g/> . </p><p> Курилик | писав | свою прозу радо і багато <g/> . Велика кількість його |
doc#6 | версіях <g/> , починаючи від тих <g/> , які Курилик | писав | для лікарів <g/> , до яких він звертався по |
doc#7 | Соловей за цінні порали <g/> . </p><p> </doc> </p><p> Не заведено | писати | статті про невеличкий <g/> , шістнадцятирядковий |
doc#7 | їхніх зв'язків — означало б перестати | писати | українською мовою <g/> . Але що коли розхитати ці |
doc#7 | Зуєвський <g/> , — поезія і українською мовою <g/> . Те <g/> , що | писала | Андієвська <g/> , — не поезія <g/> , а радше словесний |
doc#7 | можна було висловити прозою <g/> , то не треба було б | писати | поезій <g/> . У поезії Зуєвського сказано все те <g/> , що в |
doc#8 | з <g/> , як завжди <g/> , прихованою іронією <g/> , | писав | <g/> : « <g/> Іван Іванович Огієнко для своєї вступної |
doc#8 | його праці була дуже характеристична <g/> . Він | писав | свої праці на маленьких акуратно нарізаних |
doc#8 | фрази <g/> . Це були формули окремих думок <g/> . ( <g/> Так він | писав | свої наукові праці і так само белетристичні <g/> . <g/> ) |
doc#8 | протиставлень <g/> : Про « <g/> Чорну Раду <g/> » Петров | писав | <g/> : « <g/> Її збудовано за методою спростовань <g/> : однією |
doc#8 | не міг зробити цього Куліш <g/> , що про нього Петров | писав | <g/> : « <g/> Парляментар без парляменту <g/> , лідер без |
doc#9 | стану <g/> . У себе вдома <g/> , в родині тощо ми говорили <g/> , | писали | <g/> , думали « <g/> по-харківськи <g/> » ( <g/> офіційно це звалося |
doc#9 | МОВИ </p><p> У кінці XIX століття Борис Грінченко | писав | про Галичину <g/> : « <g/> Що таке Галичина <g/> ? — Частина |
doc#9 | , видавець « <g/> Червоноруських пісень <g/> » <g/> , | писав | у листі до Вагилевича з 3.10.1843 <g/> : « <g/> В бытность |
doc#9 | основі <g/> . Згадуючи ті часи <g/> , сучасник | писав | <g/> : « <g/> Коло р. 1862 почалось у нас в Галичині " |
doc#9 | язичия <g/> . Не хто інший <g/> , а Богдан Дідицький | писав | тоді <g/> : « <g/> Ми много полагали на сподіваноє |