This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 | . До питання про межі національних мов Гергард | пише | <g/> : « <g/> Мова і сила ( <g/> держава <g/> ) <g/> , не мова і дух |
doc#27 | був під поліційним наглядом і переляканий <g/> , він | писав | майже виключно російською мовою ( <g/> за винятком |
doc#74 | не обходило <g/> , чи лист Наркомфіну до Наркомюсту | писано | по-українськи чи по-російськи <g/> , так само як не |
doc#9 | намагалися трактувати їх інакше <g/> . Микола Зеров | писав | <g/> , що П. Филипович « <g/> виявив <g/> , що слова <g/> , які в свій |
doc#58 | з людьми <g/> , життям і Богом <g/> . Розуміється <g/> , можна | писати | й про лаштунки й сміття щоденного життя <g/> . Але чи |
doc#40 | бородьба <g/> , а пишемо боротьба <g/> , кажемо яґже <g/> , а | пишемо | як же і т. д. Але в тому <g/> , що приросток з- перед к <g/> , п <g/> , |
doc#75 | комунізму <g/> . Обережно <g/> , читачу <g/> ! Якби Сенченко | писав | це в обставинах нашої еміґрації <g/> , може він |
doc#84 | . Приміських залізниць приплин і відплин <g/> » <g/> , — | писав | поет <g/> . Правда <g/> , про Харків <g/> , а не про Мюнхен <g/> . |
doc#12 | , польських <g/> , і білоруських іменах власних | пишемо | звичайно є <g/> , особливо <g/> , коли в даному корені |
doc#89 | величчю світової літератури <g/> » <g/> ? <g/> ! </p><p> Достоєвський | писав | про Дюма <g/> : « <g/> Саме тому Дюма і не мистець <g/> , що він не |
doc#81 | випадок у моєму житті <g/> , і про цей тип я тут уже | писав | <g/> . Зближення з нею я ніколи не шукав <g/> , хоч напевне |
doc#27 | крайностей у цьому напрямі <g/> . « <g/> Ви забуваєте <g/> , — | писав | він до Кониського того ж року <g/> , — що поет не задає |
doc#30 | , потім того відцурався <g/> , чи можна таким стилем | писати | <g/> , приміром <g/> , війну з блатняками <g/> , — не певний <g/> , але |
doc#1 | , відчувається чітка межа між творами <g/> , що їх | писано | до 1860 р. <g/> , й створеними від січня 1860 р. до |
doc#61 | людина засинає <g/> , то <g/> , очевидно <g/> , не пише <g/> , а поки | пише | <g/> , не може заснути <g/> . Але всяке мистецтво — |
doc#81 | якийсь вислів <g/> , але не стільки <g/> , щоб могти про них | писати | <g/> . Назву три імені — не для читача <g/> , а для себе <g/> . |
doc#64 | нічого <g/> . І ніхто інший не знає більше <g/> . Любченко | пише | <g/> : « <g/> Щодо уряду — вичікування <g/> … Німці воліють |
doc#89 | себе <g/> . Він виявляє себе вже в тому <g/> , про що він | пише | <g/> . В тому <g/> , котрі його статті кращі <g/> . В тому <g/> , які |
doc#71 | і наст <g/> . <g/> ; 33 <g/> , с. 177 і наст <g/> . <g/> ] чи « <g/> Історію Русів <g/> » | писано | російською мовою <g/> . І хоча в творах Сковороди |
doc#77 | література може писати про сіре <g/> , але не повинна | писати | про нього сіро <g/> , що вона повинна уяскравити <g/> , |