Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 <p> КІНЦЕВІ ЗАУВАГИ </p><p> Колись П. Куліш при всій його неприхильності до галичан писав <g/> : « <g/> В Галичині рішиться ціле руське питання <g/> »lvii <g/> .
doc#26 Знову <g/> , тут не пишу рецензії на це видання <g/> , але ось один-два приклади <g/> .
doc#72 Каганович писав <g/> : </p><p> Для лінґвіста <g/> , а надто соціолога <g/> , марксиста <g/> , очевидно <g/> , що такий шлях [ <g/> рекомендований Курило й Сулимою <g/> ] неможливий <g/> .
doc#9 їх твори <g/> , — пише вона <g/> , — « <g/> мають стояти між найкращими оздобами української літератури з погляду упорядкування її мови <g/> »4 <g/> .
doc#53 Василь Мова <g/> , товариш Потебні <g/> , писав у харківській « <g/> Громаді <g/> » <g/> : </p><p> Гей <g/> , друже мій темний <g/> , над силу ума </p><p> Вже дужчої сили й на світі нема <g/> ! </p>
doc#40 В дієсловах першої дієвідміни з наростком -а- <g/> , що втрачають його в теперішньому часі <g/> , кінцеві -х- і -с- основи переходять у -ги- ( <g/> брехати — бреше <g/> , писати — пише <g/> ) кінцеве -з- у -ж- ( <g/> в'язати — в'яже <g/> ) <g/> , -к- у -ч- ( <g/> кликати — кличе <g/> ) <g/> , нарешті -т- переходить у -ч- ( <g/> белькотати — белькоче <g/> ; так само в дієслові хотіти — хоче <g/> ) <g/> . </p>
doc#72 Рильський писав <g/> : “ <g/> Система декретування <g/> , заборон і обмежень <g/> , система адміністрування ніяк не може бути корисна для розвитку мовної культури <g/> <g/> .
doc#81 З усіх моїх перечікувань <g/> , що про них я писав і писатиму тут ще далі <g/> , це було найспокійніше й розмірно найщасливіше <g/> . </p>
doc#12 <p> Шоб показати йотовану вимову голосних я <g/> , ю <g/> , є <g/> , ї після приголосної <g/> , відповідно до вимови даного слова в чужій мові <g/> , пишемо перед літерами я <g/> , ю <g/> , є <g/> , ї після д <g/> , т <g/> , з <g/> , с <g/> , ц <g/> , л <g/> , н — знак м'якшення <g/> , а після інших приголосних — апостроф <g/> , напр <g/> .
doc#84 Хвильовий писав про азіятський ренесанс <g/> .
doc#81 Дивним способом <g/> , ніби я перевтілювався в матір за її молодих років <g/> , я писав під Жуковського <g/> , трохи під Лермонтова <g/> .
doc#101 існувала в минулому столітті — так звана азбучна війна <g/> , про яку Франко свого часу писав <g/> , що вона ніби зумисне була накинена поляками тоді <g/> , коли після революції 1848 року
doc#30 Ось пише мені один з тутешніх моїх співпатріотів — ну <g/> , КАНЕШНО <g/> , Ви знайшли трьох розстріляних чи то пак замучених жидів <g/> , а от українців замучили 7 мільйонів <g/> .
doc#1 Новий період розпочинається не « <g/> Москалевою криницею <g/> » <g/> , а « <g/> Неофітами <g/> » <g/> , котрі датуються груднем 1857 р. </p><p> З другого боку <g/> , відчувається чітка межа між творами <g/> , що їх писано до 1860 р. <g/> , й створеними від січня 1860 р. до лютого 1861 р. - останнього року життя поета <g/> .
doc#55 Засада доцільної політики найкраще була зформульована Шевченком ( <g/> 1847 <g/> ) <g/> : « <g/> А на москалів не вважайте <g/> , нехай вони собі пишуть по-своєму <g/> , а ми по-своєму <g/> .
doc#81 Я згадав про цей епізод у середині тридцятих років <g/> , коли Миша раптом перестав писати мені з Ленінµраду <g/> .
doc#62 <p> Кореспонденти " <g/> Джерел <g/> " не пишуть про себе як про героїв <g/> .
doc#84 всех путях <g/> : </p><p> В комиссарах — дух самодержавця <g/> , </p><p> Взрывы революции в царях <g/> . </p><p> Це писано десь коло 1920 року <g/> , а перевидано російською еміграцією тепер <g/> . Одначе це тільки пів
doc#67 <p> Якщо наше молоде покоління не хоче писати <g/> , як Олени Пчілка <g/> , а я повторюю <g/> , для свого часу Олена Пчілка заслуговує на цілковиту пошану <g/> , якщо наше молоде покоління не хоче так писати <g/> , а думаю й сподіваюся <g/> , що воно не хоче <g/> , то це річ цілком природна <g/> .
doc#73 Якщо письменник пише твори <g/> , а нема кому їх друкувати <g/> , то така література практично все одно <g/> , що не існує <g/> .