Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 » — </p><p> Тепер перед нами тема великого міста ще раз і взагаль- неніше — то було бите скло занедбаної дільниці <g/> , тепер перед нами Нью-Йорк <g/> , Америка <g/> , чужий світ <g/> .
doc#4 » — </p><p> перед нами <g/> , всупереч усьому <g/> , родинна ідилія <g/> , щастя людського розуміння й тихої втечі на природу <g/> : « <g/> він <g/> » <g/> , « <g/> з Переяслава <g/> » — рибалка <g/> .
doc#4 Не знаю <g/> , чи перед Наталею Лівицькою-Холодною стояла свідомо проблема вибору <g/> .
doc#4 Тепла хустина обрію — це метонімія авторки <g/> , що сидить перед вікном і спостерігає початок зими й кота поза вікном <g/> .
doc#4 Якщо <g/> , як ми бачили щойно перед цим <g/> , займенники в своїх переключеннях об'єктивізують суб'єктивне <g/> , тут брак займенників і добір деталів і засобів образности суб'єктивізують об'єктивне <g/> .
doc#4 Дозволю собі дати цим тематично-настроєвим комплексам свої умовні назви й продемонструвати деякі з них тут перед читачем <g/> . </p>
doc#4 , — </p><p> ( <g/> « <g/> Перед відходом <g/> » <g/> ) </p><p> що вона більше не пише <g/> , як у « <g/> старих <g/> » поезіях <g/> : </p><p> Я твердо вірю <g/> , Боже мій <g/> , </p><p> лише святий вогонь-ненависть </p><p> пірве з кайданів нарід мій </p><p> і поведе його до слави <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Сповідь <g/> » <g/> ) <g/> , </p><p> або <g/> : </p><p> І затремтить рука злодійська <g/> , </p><p> здригнеться Київська земля </p><p> і понесе сто тисяч війська </p><p> під стіни білого Кремля <g/> . </p>
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Осінь <g/> » <g/> ) </p><p> Але в 65 років вона вже бачить себе « <g/> на стернях життя <g/> » <g/> , коли все живе вже зникло з піль <g/> , у поезії <g/> , що має характеристичну назву « <g/> Перед відходом <g/> » <g/> .
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Вечір <g/> » <g/> ) </p><p> Смерть тут — « <g/> милосердна мати <g/> » <g/> , і є солодкість у беззахисності перед нею <g/> , а в потойбічні « <g/> нема ні турбот <g/> , ні печалі <g/> » <g/> . </p>
doc#6 <p> Виходень з суспільного споду — його батько <g/> , людина з трирічною освітою <g/> , невсипущою гіркою працею своєю й усієї родини вибився на розмірно заможного фармера <g/> , хоч починав з нічого <g/> , коли дев'ятнадцятирічним юнаком — чотири роки перед народженням Василя — прибув з румунської тоді Буковини ( <g/> 1923 <g/> ) на західноканадські прерії <g/> , — молодший Курилик на гребені хвилі мистецького успіху задовольнявся малим <g/> .
doc#6 <p> Попри це <g/> , і вінніпезька і переїзна виставки зробили своє добре діло <g/> , хоч би тим <g/> , що нагадували про борг Канади Куриликові <g/> , а може <g/> , й про обов'язок Канади перед світом <g/> .
doc#6 Але ось парадокс <g/> : на торонтській виставці глядачів — принаймні того дня <g/> , як я був у музеї <g/> , — майже не було <g/> , а ті <g/> , що були <g/> , проходили швидко через великі залі <g/> , не затримуючися перед картинами <g/> , — на виставці Курилика глядачів не було аж рясно <g/> , але було пропорційно далеко більше <g/> , і вони довго зупинялися перед картинами <g/> , придивлялися до деталів <g/> , обговорювали їх <g/> , часом сміялися з гумористичних деталів <g/> , — одне слово <g/> , вони реагували жваво і творчо <g/> .
doc#6 Але ось парадокс <g/> : на торонтській виставці глядачів — принаймні того дня <g/> , як я був у музеї <g/> , — майже не було <g/> , а ті <g/> , що були <g/> , проходили швидко через великі залі <g/> , не затримуючися перед картинами <g/> , — на виставці Курилика глядачів не було аж рясно <g/> , але було пропорційно далеко більше <g/> , і вони довго зупинялися перед картинами <g/> , придивлялися до деталів <g/> , обговорювали їх <g/> , часом сміялися з гумористичних деталів <g/> , — одне слово <g/> , вони реагували жваво і творчо <g/> .
doc#6 Ось свині в холодній загорожі думають <g/> , що їх годують <g/> , а їм глузуючи простягають кусень вугілля <g/> ; перед нами наймит <g/> , що жартує <g/> , господар <g/> , що наглядає <g/> , дівчина з замурзаним обличчям ( <g/> “ <g/> Годує свині вугіллям <g/> ” <g/> , ч. 12 <g/> ) <g/> .
doc#6 Але тут варт підкреслити риси подібности <g/> , яких Курилик <g/> , імовірно <g/> , навчився або які в ньому посилилися під впливом тих щасливих довгих віденських годин перед картинами майстра <g/> .
doc#6 Курилик <g/> , звичайно <g/> , не хоче або не наважується змалювати сонце просто перед собою і перед глядачем <g/> , але він так само одержимий страшною потугою сонця <g/> , незбагненністю його розпеченого блиску і намагається відтворити його через контрасти вибухів світла і темряви хмар або мороку й позірної ідилії земного існування <g/> . </p>
doc#6 Курилик <g/> , звичайно <g/> , не хоче або не наважується змалювати сонце просто перед собою і перед глядачем <g/> , але він так само одержимий страшною потугою сонця <g/> , незбагненністю його розпеченого блиску і намагається відтворити його через контрасти вибухів світла і темряви хмар або мороку й позірної ідилії земного існування <g/> . </p>
doc#6 Який мізерний той малий автомобіль проти цих маштабів <g/> , яка недолуга людина в ньому <g/> , яка до того ж сидить <g/> , не знати як <g/> , спиною до переду автомобіля <g/> .
doc#6 Але якщо говорити про справжній екзистенціалізм <g/> , від Гайдеґґера до Сартра <g/> , а надто його релігійну галузку <g/> , репрезентовану Ґабрієлем Марселем <g/> , то спорідненість Куриликової творчости <g/> , його світогляду <g/> , його обличчя як мистця з екзистенціялізмом у його центральній ідеї закинености людини в світ і безсилости перед світом незаперечна <g/> .
doc#6 Це перед ним лежать розкидані на снігу криваві трупи ненароджених дітей <g/> , для Курилика — символ озвіріння нашої цивілізації <g/> , але аж ніяк не щоденна реальність <g/> , бо напевно ті зародки так не викидають напризволяще коло потічка <g/> .