Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#21 Запропоновано склад редакції з двома особами “ <g/> іхніми <g/> ” — Богдан Нижанківський ( <g/> секретар редакції <g/> ) і Зенон Тарнавський <g/> , а решта троє мали бути членами МУРу—Домонтович <g/> , Косач і я. З цих осіб Домонтович і Косач були неперебірливі щодо складу редакції <g/> , Домонтович уже здавна висував як своє гасло “ <g/> Мені все одно <g/> , де друкуватися <g/> , хоч на паркані <g/> ” <g/> , а Косач завжди був нічий і всіх <g/> .
doc#40 Це буває з іменниками чоловічого роду <g/> , що означають осіб <g/> , напр <g/> : « <g/> I все ж те виробляв — дивна річ — однією тисячею жовніра <g/> » ( <g/> Кул <g/> ) <g/> .
doc#94 Бракує ніби лише одного слова <g/> , але без цього слова особа не самоздійснюється <g/> , а суспільство розкладається <g/> . </p>
doc#11 З його 1649 осіб населення ( <g/> не рахуючи Стаха Перфецького <g/> , який <g/> , як подейкують <g/> , має там перебувати <g/> ) <g/> .
doc#74 Ці відповіді начебто повинні означати <g/> , що 73 особи підтримували українізацію <g/> .
doc#59 <p> Провідні дійові особи мають такою емоційною ознакою свій колір <g/> , який супроводить їх кожного разу при їх появі <g/> .
doc#96 Століття панували норвежці ( <g/> 1262—1380 <g/> ) <g/> , потім країна залежала від Данії <g/> , і це тривало понад п'ять століть <g/> : почалося 1380 року <g/> , закінчилося 1944. Змагання за волю датується від повстання 1809 року через поступові реформи ( <g/> створення дорадчого парламенту 1843 року <g/> , законодавчого 1874 <g/> , автономія 1903 <g/> , ниточки персональної унії в особі данського короля від 1918 року аж до проголошення незалежної республіки 1944 <g/> ) <g/> .
doc#40 Цим займенник нагадує жест людини <g/> , яким та показує на якийнебудь предмет <g/> , особу тощо <g/> , відповідно до свого місця перебування супроти цього предмета чи особи <g/> .
doc#36 Коли заборонили « <g/> Розп'яття <g/> » <g/> , хтось з відомих осіб висловився <g/> : « <g/> Властиво байдуже <g/> , у кого яке ставлення до цієї теми <g/> .
doc#40 <p> Третя особа має в собі найменше суб'єктивного значення <g/> ; тому вона слабо піддасться замінам <g/> , натомість <g/> , як ми вже бачили <g/> , часто заступає інші особи <g/> , себто має риси <g/> , прямо протилежні першій особі однини ( <g/> я <g/> ) <g/> , яка через свою найбільшу суб'єктивність найлегше піддасться замінам <g/> , але сама не заступає інших <g/> .
doc#74 З 1927 року особи <g/> , що відставали в українізації <g/> , мусіли платити за навчання ( <g/> Правила з 6 липня 1927 <g/> , § 65 <g/> ) <g/> .
doc#40 Третя особа означає всі ті особи <g/> , які не беруть участи в розмові ( <g/> він <g/> .
doc#40 першої і другої дієвідміни <g/> , то вони різняться закінченнями тільки в третій особі однини <g/> , де перша дієвідміна кінчається на -е <g/> , а друга — на -ить ( <g/> бере <g/> , кричить <g/> ) <g/> , а в усіх інших особах закінчення в них зовсім однакові ( <g/> перша особа однини -у <g/> : беру <g/> , кричу <g/> ) або різняться тільки голосним звуком — у другій особі однини і в першій і другій особі множини перша дієвідміна має в закінченнях голосний -є- ( <g/> бере <g/> , беремо <g/> , берете <g/> ) <g/> , а друга дієвідміна и- ( <g/> кричиш <g/> , кричимо <g/> , кричите <g/> ) <g/> , а в третій особі множини відповідно -у- ( <g/> беруть <g/> ) і -а- ( <g/> кричать <g/> ) <g/> .
doc#0 Двоє входять тут у список дійових осіб <g/> , і вони тієї довіри не зрадили <g/> .
doc#77 <p> Враження таке посилюється ще й сірістю подій і дійових осіб <g/> .
doc#40 , узгір'я <g/> , узлісся <g/> , узмор'я <g/> ; </p><p> нарешті <g/> , приросток недо- при нульовому наростку або при наростку -ок творить назви осіб і речей <g/> , які не досягли повною мірою тієї прикмети <g/> , що міститься в корені <g/> , напр <g/> .
doc#81 1933 року все розгромлено <g/> , всіх дійових осіб зліквідовано <g/> .
doc#40 <p> 4. Окрема група дієслів <g/> , — передусім сюди належать дієслова другої дієвідміни з наголошеним -йти <g/> , в інфінітиві <g/> , — має наголос на закінченні в першій особі однини <g/> , а в інших особах наголос відтягається на кореневий склад <g/> : борю́ — бо́реш — бо́ремо <g/> , бороню́ <g/> ) — боро́ниш — боро́нимо і так само <g/> : брешу́ <g/> , буджу́ <g/> , валю́ <g/> ) <g/> , варю́ <g/> , верну́ <g/> , верчу́ <g/> , воджу́ <g/> , вожу́ <g/> , волочу́ <g/> , в'яжу́ <g/> , гашу голю́ <g/> , гублю́ <g/> , держу́ <g/> , ділю́ <g/> , душу́ <g/> , кажу́ <g/> , колочу́ колю́ <g/> , кочу́ <g/> , кришу́ <g/> , кручу́ <g/> , куплю́ <g/> , курю́ <g/> , лижу́ <g/> , лічу́ <g/> , ловлю́ <g/> , люблю́ <g/> , мелю́ <g/> , молочу́ <g/> , ношу́ <g/> , орю́ <g/> , пишу́ <g/> , плачу́ ( <g/> платити <g/> ) плещу́ <g/> , полощу́
doc#81 За ним стояла постать <g/> , у руках якої певною мірою плянувалося й пробігало українське життя Харкова <g/> , дарма що особа ця ані не була визнана німцями <g/> , ані не мала до своїх послуг чи то війська <g/> , чи поліції <g/> .
doc#103 Через певних осіб <g/> , котрі йшли на його виступ <g/> , я дав знати про своє існування в Америці <g/> .