Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Правда <g/> , він не пише <g/> , чим він обґрунтував свою пропозицію використати галицькі слова в поезії <g/> , але <g/> , очевидно <g/> , це мотивувалося загальноромантичними основами світогляду автора листа <g/> .
doc#9 , вплив заснованої 1861 р. « <g/> Основи <g/> » <g/> , а надто культ Шевченка <g/> , що починає творитися з початку 60 рр <g/> .
doc#9 Рух народовців приносить культ Шевченка і народної мови на великоукраїнській основі <g/> .
doc#9 »1. Як бачимо <g/> , вимоги ці надто невеликі <g/> , а більші вимоги Б. Дідицького і його однодумців <g/> , звичайно <g/> , не могли здійснитися <g/> , бо не могло язичиє за тогочасних обставин витиснути літературну мову <g/> , сперту на народну основу <g/> .
doc#9 Взявши одну з говірок за основу <g/> , треба було б поповнити її елементами інших говірок <g/> , і при тому всіх одразу і без винятку <g/> , бо це сприяло б збагаченню літературної мови і взаємопізнанню частин українського народу <g/> .
doc#9 Нам важливо тільки підкреслити <g/> , що обидва дискутанти — галичани <g/> , але жаден з них не ставить під сумнів і не робить об'єктом обговорення питання про великоукраїнську основу літературної мови <g/> .
doc#9 Про це жадної дискусії вже ніхто не припускає <g/> , нікому й на думку не спадає висунути гасло галицької основи літературної мови <g/> .
doc#9 Таким чином <g/> , дискусія ця показує <g/> , як загально ( <g/> крім <g/> , звичайно <g/> , москвофільського табору <g/> ) прищепилася тоді в Галичині ідея загальноукраїнської літературної мови з наддніпрянською основою <g/> . </p>
doc#9 Тут знову <g/> , після попередніх ще несміливих спроб « <g/> Основи <g/> » на початку шістдесятих років <g/> , українською мовою починала говорити <g/> , а далі вже впевнено говорила українська наука в найрізноманітніших її галузях <g/> . </p>
doc#9 <p> Ця щораз буйніше вбивана в колодочки літературна мова розвивалася не на основі старого язичия3 <g/> , а на основі того <g/> , що було вироблене перед тим на Великій Україні <g/> , зокрема і особливо Шевченком і « <g/> Основою <g/> » <g/> , а вже на цей ґрунт нашаровувалися впливи галицьких народних говірок та інтелігентського койне <g/> . </p>
doc#9 <p> Ця щораз буйніше вбивана в колодочки літературна мова розвивалася не на основі старого язичия3 <g/> , а на основі того <g/> , що було вироблене перед тим на Великій Україні <g/> , зокрема і особливо Шевченком і « <g/> Основою <g/> » <g/> , а вже на цей ґрунт нашаровувалися впливи галицьких народних говірок та інтелігентського койне <g/> . </p>
doc#9 <p> Ця щораз буйніше вбивана в колодочки літературна мова розвивалася не на основі старого язичия3 <g/> , а на основі того <g/> , що було вироблене перед тим на Великій Україні <g/> , зокрема і особливо Шевченком і « <g/> Основою <g/> » <g/> , а вже на цей ґрунт нашаровувалися впливи галицьких народних говірок та інтелігентського койне <g/> . </p>
doc#9 Ще давніше <g/> , на початку шістдесятих років <g/> , але вже після занепаду « <g/> Основи <g/> » <g/> , в Цій справі висловлювався М. Костомаров <g/> , правда <g/> , в приватному листі <g/> .
doc#9 А далі він його деталізує <g/> : « <g/> Книжний літературний український язик повинен вироЄРлюватись на ґрунті живого сільського язика <g/> , вигрібаючи з його мови термінологію <g/> , зміняючи суфікси <g/> , приставляючи їх до кореня народного язика <g/> ; він не повинен шукати нових слів в інших слов'янських язиках <g/> , хоч би і в церковнослов'янському <g/> , а розвиватись на основі народних українських вимов <g/> : наддніпрянської <g/> , галицької <g/> , поліської <g/> , навіть чорноруської ( <g/> коло Вільна <g/> ) і білоруської ( <g/> коло Могилева <g/> , Мінська та Вітебська <g/> ) <g/> , котрі мають один спільний з українським лексикон слів <g/> .
doc#9 Та й взагалі від цих заяв один крок до принципового проголошення мішаного ( <g/> щодо українських говірок <g/> ) характеру основи української літературної мови — і Олена Пчілка робить цей крок <g/> , вимагаючи крутого розширення бази літературної мови <g/> : </p><p> « <g/> Між іншими непевностями в моїх спробунках знайдуть <g/> , може <g/> , діялектну мішанину <g/> : справді ж бо уживаю разом з лівобережним складом різні чисто правобережні форми ( <g/> лаписька <g/> , ручиська <g/> , назвисько або такі слова <g/> , як відомий <g/> , переконатись тощо <g/> ) <g/> .
doc#9 Отож таки й здається <g/> , що уважне єднання лівобережного гомону з правобережним було б найкориснішим при знаходах та упорядкуванню нашої літературної мови <g/> »2. </p><p> Не можна виразніше висловити гадки про синтетичність говіркової основи української літературної мови <g/> .
doc#9 <p> Прихильники етнографічно чистої однодіялектної — а коли однодіялектної <g/> , то <g/> , природно <g/> , східноукраїнської основи української літературної мови ніколи не могли примиритися з новаторством М. Старицького й прийняти те <g/> , що робив М. Старицький у літературній мові <g/> .
doc#9 Проте варт відзначити <g/> , що і серед тих <g/> , сказати б <g/> , більш-менш абсолютних неологізмів М. Старицького є багато таких <g/> , що утворені з західноукраїнських елементів або відомішими чи активнішими в Західній Україні словотворчими формантами або основами <g/> .
doc#9 З другого боку <g/> , факти дедалі більшого ширення галицької преси на Великій Україні <g/> , факти помітної участи в цій пресі великоукраїнських письменників і діячів <g/> , мова яких при друкуванні іноді зазнавала більших чи менших змін <g/> , — все це разом узяте актуалізує розбіжності літературної мови в її галицькому варіянті проти літературної мови <g/> , що росте спроквола ( <g/> через несприятливі обставини <g/> ) у Великій Україні на вузькообмежених жанрово й стилістично <g/> , лиш частково сприйманих традиціях мови Шевченка й « <g/> Основи <g/> » <g/> .
doc#9 <p> Добрий практичний знавець української літературної мови Модест Левицький писав пізніше <g/> , що в « <g/> Основі <g/> » літературна мова була ще чиста ( <g/> читай <g/> : чиста від галицьких впливів <g/> .