Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Те <g/> , що питав один <g/> , не повторювалося другим <g/> .
doc#0 Те <g/> , шо питав один <g/> , не повторювалося другим <g/> .
doc#0 Це просто <g/> , у коло- фронтовому місті люди не ходять один до одного в гості <g/> .
doc#0 Ні один вагон не вибув з ладу <g/> .
doc#0 Праця над цим словником почалася вже не один рік тому <g/> , словник не мав колегії <g/> , все робив і за все відповідав сам Димін- ський <g/> .
doc#0 Але один епізод у Штрасгофі мусить бути згаданий <g/> , бо там і тоді антисковородинський світ зробив другу спробу захопити до своїх мацалець Н. Першою <g/> , нагадаємо <g/> , була зустріч із громадянином Галицьким у Харкові <g/> .
doc#0 <p> Молодики зупинили Н <g/> , і один сказав ( <g/> по-німецьки <g/> , як Галицький говорив колись по-російськи <g/> ) <g/> : </p><p> — Ваш пашпорт ( <g/> Ihren Pass <g/> !
doc#0 Ні один не веде до загального щастя ( <g/> але що веде <g/> ?
doc#0 <p> У Харкові є два пам'ятники Сковороді <g/> , обидва серйозні — один на місці фортеці козацьких часів <g/> , другий у Салтові — прикраса педагогічного інституту ( <g/> чи то пак університету <g/> ) <g/> .
doc#1 У пляні ж емоцій така контрастивність вибиває читача з рівноваги <g/> , нервує <g/> , змушує сприймати те <g/> , що він читає <g/> , не просто як ще один літературний твір <g/> , бо для поета це теж не просто ще один літературний твір <g/> , а крик болю <g/> , зойк оголених нервів <g/> . </p>
doc#1 У пляні ж емоцій така контрастивність вибиває читача з рівноваги <g/> , нервує <g/> , змушує сприймати те <g/> , що він читає <g/> , не просто як ще один літературний твір <g/> , бо для поета це теж не просто ще один літературний твір <g/> , а крик болю <g/> , зойк оголених нервів <g/> . </p>
doc#1 <p> Лише один твір із цього періоду нагадує « <g/> Неофітів <g/> » <g/> .
doc#1 » -лише один ( <g/> « <g/> осквернений <g/> » <g/> ) <g/> ; у вірші « <g/> І тут <g/> , і всюди - скрізь погано <g/> » - немає жадного <g/> . </p>
doc#1 Цілий вірш скомпонований як переплетення цих двох рядів образів <g/> , коли на перший плян виходить то один <g/> , то другий ряд по черзі <g/> , — мов у мотузці <g/> , зсуканій із двох шнурків — чорного і білого <g/> .
doc#1 <p> Один із характерних прийомів Т. Шевченка — постійне нагромадження слів <g/> , що належать до одного й того ж семантичного поля <g/> , але вжиті з різними конно- таціями і часто в метафоричному значенні <g/> .
doc#1 Далі цей образ конкретизується <g/> : </p><p> Сиди один <g/> , в холодній хаті <g/> , — </p><p> але лише щоб підкреслити мотив самотности <g/> : </p><p> Нема з ким тихо розмовляти <g/> , </p><p> Ані порадитись <g/> .
doc#1 <p> Сиди ж один <g/> , поки надія </p><p> Одурить дурня <g/> , осміє <g/> … </p>
doc#1 <p> Сиди ж один собі в кутку <g/> . </p>
doc#1 Ностальгія його <g/> , глибока любов до свого краю залишилась та ж. Пейзаж у його ідиліях — завжди один <g/> : дніпровський ( <g/> див <g/> .
doc#2 <p> А тепер <g/> , коли під назвою першої збірки видано обидві старі і нову - « <g/> Веселку <g/> » <g/> , мені здається <g/> , що я можу докинути дещо до старих характеристик <g/> , як <g/> , певно <g/> , не один зможе після мене <g/> .