Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#8 Петров нічого не заперечив <g/> , — він ніколи не сперечався з людьми <g/> , чиє мислення відбувалося в іншій площині <g/> , ніж його <g/> , але він зберіг почуття своєї правоти <g/> : бо таке тлумачення <g/> , яке він давав <g/> , вкладалося в норми його проблематики <g/> , дарма що воно не вкладалося в методи мовознавства <g/> . </p>
doc#8 Чи ж його вина <g/> , що в нас звичайно не розуміють ані того <g/> , як можна побачити дійсність інакше <g/> , ніж її звичайно бачать <g/> , ані того <g/> , що есеїстові дано право бачити ту одну сторону і не бачити інших <g/> ?
doc#9 Навіть на еміграції дуже нечисленні мовознавці <g/> , що бралися за теми новітньої історії української літературної мови <g/> , радше воювали з допливом галичанизмів <g/> , ніж аналізували реальні впливи і противпливи ( <g/> І. Огієнко <g/> , В. Чапленко <g/> …
doc#9 Переважну частину свого історичного існування Галичина жила в іншому політичному організмі <g/> , ніж велика частина решти українських земель <g/> .
doc#9 Це безперечна неточність <g/> , але вона не здається надто загрозливою <g/> , по-перше <g/> , тому <g/> , що історично справді чимало подільських впливів на літературну мову йшло не безпосередньо з суміжного з Київщиною Поділля <g/> , а через посередництво Львова <g/> ; по-друге <g/> , тому <g/> , що Волинь <g/> , хоч і має дуже багато відмінного від Галичини <g/> , все-таки має більше спільного з нею <g/> , ніж розташовані далі на схід або на північ українські землі <g/> .
doc#9 Нарешті останній період відкривається з 1939 р. <g/> , коли війна зламала поставлений перед цим мур і створила можливість ширшого <g/> , ніж будь-коли досі <g/> , спілкування галичан з рештою українців <g/> . </p>
doc#9 , де вона освячена авторитетом клясиків і тогочасних великих письменників <g/> ; усе <g/> , що є специфічного в галицькій книжній мові <g/> , Б. Грінченко зневажливо називає « <g/> язичиєм <g/> » <g/> , дарма що не може не розуміти <g/> , що це новітнє <g/> , мовляв <g/> , « <g/> язичиє <g/> » далеко стоїть від тієї москвофільської мови <g/> , яка свого часу й дістала іронічну назву язичия <g/> : « <g/> Дуже помилялись ті земляки <g/> , які думали досі <g/> , що в Галичині тільке одне " <g/> язичиє <g/> " — москвофільське <g/> , навпаки <g/> , — є і друге — рутенське <g/> »1. Докази на це твердження в Б. Грінченка — більш ніж скупі <g/> .
doc#9 за характеристикою Б. Грінченка <g/> ) 3 або звороту звертаюся до вас <g/> , про який Б. Грінченко писав <g/> : « <g/> Се " <g/> до вас звертаюся <g/> " чи польонізм <g/> , чи москалізм <g/> , але у всякому разі річ не вкраїнська <g/> ; по-вкраїнському се значить <g/> : " <g/> до вас повертаюся <g/> " <g/> , а якщо висловити по-вкраїн- ському авторову думку <g/> , то треба сказати <g/> : " <g/> до вас вдаюся з покликом <g/> " або просто " <g/> вас кличу <g/> " <g/> , " <g/> вас закликаю <g/> "»4. </p><p> Таким чином і в своїх прикладах <g/> , і головне в своїх вимогах і тоні стаття Б. Грінченка була більше полемічна <g/> , ніж речова <g/> .
doc#9 Він убачає цю причину в тому <g/> , що літературна мова в Галичині має незмірно ширшу сферу вживання <g/> , ніж у Великій Україні <g/> .
doc#9 <p> Побічно ці ж мовні емоції захоплення усною мовою галичан <g/> , можна думати <g/> , відбилися у відомому висловленні Лесі Українки <g/> : « <g/> Не знаю <g/> , чим се об'яснити <g/> , тільки галичани краще говорять <g/> , ніж пишуть <g/> , а українці краще пишуть <g/> , ніж говорять <g/> »5. Очевидно <g/> , усна мова <g/> , сприймаючися більше як ціле і менше піддаючися диференціації й аналізі <g/> , ніж писана <g/> , якоюсь мірою і в критичнішої від Люби або Олени Пчілки Лесі Українки створювала враження теж імпонування <g/> . </p>
doc#9 <p> Побічно ці ж мовні емоції захоплення усною мовою галичан <g/> , можна думати <g/> , відбилися у відомому висловленні Лесі Українки <g/> : « <g/> Не знаю <g/> , чим се об'яснити <g/> , тільки галичани краще говорять <g/> , ніж пишуть <g/> , а українці краще пишуть <g/> , ніж говорять <g/> »5. Очевидно <g/> , усна мова <g/> , сприймаючися більше як ціле і менше піддаючися диференціації й аналізі <g/> , ніж писана <g/> , якоюсь мірою і в критичнішої від Люби або Олени Пчілки Лесі Українки створювала враження теж імпонування <g/> . </p>
doc#9 <p> Побічно ці ж мовні емоції захоплення усною мовою галичан <g/> , можна думати <g/> , відбилися у відомому висловленні Лесі Українки <g/> : « <g/> Не знаю <g/> , чим се об'яснити <g/> , тільки галичани краще говорять <g/> , ніж пишуть <g/> , а українці краще пишуть <g/> , ніж говорять <g/> »5. Очевидно <g/> , усна мова <g/> , сприймаючися більше як ціле і менше піддаючися диференціації й аналізі <g/> , ніж писана <g/> , якоюсь мірою і в критичнішої від Люби або Олени Пчілки Лесі Українки створювала враження теж імпонування <g/> . </p>
doc#9 У листі до Нечуя-Левицького в тонах <g/> , м'якість яких зумовлена тим <g/> , що М. Коцюбинський не міг не знати поглядів на справу свого адресата <g/> , він відзначав <g/> : « <g/> Старші письменники — учителі наші ( <g/> ніде правди діти <g/> ) більш прислухалися до живої народної мови <g/> , більш придивлялися до неї <g/> , ніж молодші <g/> , особливо ті <g/> , що одірвані од села <g/> , од народу і беруть за зразок не живу мову <g/> , а книжну <g/> , часто-густо покалічену та занечищену <g/> » <g/> .
doc#9 Він твердив <g/> , що галичанам легше перевчитися літературної мови <g/> , бо вони мають українське шкільництво <g/> , бо в них спонукою до праці над перебудовою літературної мови може бути національна свідомість <g/> , розвинена в них більше <g/> , ніж — масово беручи — на Великій Україні <g/> . </p>
doc#9 Мимо важкої долі они значно більше <g/> , ніж Галичина <g/> , прислужилися рідній літературі <g/> ; задля любови рідного слова їх вельми почитаю <g/> »1. </p><p> Даючи загальну оцінку дискусії <g/> , треба сказати <g/> , що об'єктивно вона була неминуча і потрібна <g/> , бо громадськість мусила здати собі справу з стану літературної мови і усвідомити <g/> , що галицькі елементи <g/> , засвоєні літературною мовою в період 1876— 1905 рр <g/> .
doc#9 Тим-то цілком можна погодитися з тією характеристикою <g/> , яку дає мовним шуканням М. Коцюбинського С. Козуб <g/> : « <g/> Отже <g/> , пильне студіювання мови за вінницької доби життя з книжки зміцнює нас у думці <g/> , що безпосередній вплив мовної стихії українського села на М. Коцюбинського був менший <g/> , ніж звичайно в нас гадають <g/> »2. Уважне <g/> , зацікавлене й любовне ставлення до галицьких мовних особливостей лишилось у М. Коцюбинського на все життя <g/> , хоч він завжди був ворогом діялекту в літературній мові ( <g/> звичайно <g/> , поза спеціяльними художніми завданнями — згадаймо хоч би його « <g/> Тіні забутих предків <g/> » <g/> ) <g/> , і тому пересади в запровадженні галицизмів до літератури завжди викликали його заперечення <g/> .
doc#9 З інших прислівників <g/> : зимно — холодно ( <g/> « <g/> Краще <g/> , коли тепло хоч в одну ногу <g/> , ніж зимно в обидві <g/> » — « <g/> Як ми їздили <g/> …
doc#9 Вони роблять українську літературну мову подекуди строкатішою й менш послідовною <g/> , ніж того хотіли б прихильники логічности в мові <g/> .
doc#9 <p> В. Синтакса </p><p> Вплив Галичини на синтаксу української літературної мови менший <g/> , ніж на лексику або наголос <g/> , зате його легше розпізнати <g/> .
doc#9 Воно є більше можливістю <g/> , ніж реальністю або — і поготів — системою <g/> .