This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 | збірками 1934 і 1937 років <g/> , а пізніші — досі | ні | <g/> . Тих збірок однаково сливе ніхто не має <g/> , і всі |
doc#4 | , чи не надається він на назву моєї статті <g/> . І | ні | одного знайти не спромігся <g/> . Шукання ці <g/> , правда |
doc#4 | стояла свідомо проблема вибору <g/> . Мабуть <g/> , | ні | <g/> , бо щоденниковість була диктована їй |
doc#4 | , та все таки не висуває жадних претенсій | ні | на універсальність <g/> , ні на епічність <g/> . </p><p> До того ж я |
doc#4 | жадних претенсій ні на універсальність <g/> , | ні | на епічність <g/> . </p><p> До того ж я не маю жадних доказів <g/> , |
doc#4 | у контексті цієї статті без назви не розумію я | ні | співмаштабности <g/> , ні поетичного стилю <g/> , ні |
doc#4 | без назви не розумію я ні співмаштабности <g/> , | ні | поетичного стилю <g/> , ні жанрового оформлення <g/> , ні |
doc#4 | я ні співмаштабности <g/> , ні поетичного стилю <g/> , | ні | жанрового оформлення <g/> , ні філософського |
doc#4 | ні поетичного стилю <g/> , ні жанрового оформлення <g/> , | ні | філософського підґрунтя <g/> , а тільки подібність |
doc#4 | руїну <g/> : </p><p> Я тепер не від того плачу <g/> , </p><p> чи я люба <g/> , чи | ні | тобі <g/> . </p><p> Я вже звикла до того наче <g/> , </p><p> я постарілась у |
doc#4 | в цій боротьбі <g/> , </p><p> і пробачення нам не буде <g/> , милий <g/> , </p><p> | ні | по цей <g/> , </p><p> ні по той бік <g/> . </p><p> ( <g/> « <g/> Жаль <g/> » <g/> ) </p><p> Овідій міг не |
doc#4 | , </p><p> і пробачення нам не буде <g/> , милий <g/> , </p><p> ні по цей <g/> , </p><p> | ні | по той бік <g/> . </p><p> ( <g/> « <g/> Жаль <g/> » <g/> ) </p><p> Овідій міг не хотіти знати <g/> , |
doc#4 | у беззахисності перед нею <g/> , а в потойбічні « <g/> нема | ні | турбот <g/> , ні печалі <g/> » <g/> . </p><p> Це концепція смерти як |
doc#4 | перед нею <g/> , а в потойбічні « <g/> нема ні турбот <g/> , | ні | печалі <g/> » <g/> . </p><p> Це концепція смерти як просвітлення ( |
doc#4 | Лівицька-Холодна писала свої « <g/> нові <g/> » вірші <g/> , | ні | вона <g/> , ні вірші не були незмінні <g/> . Та це |
doc#4 | писала свої « <g/> нові <g/> » вірші <g/> , ні вона <g/> , | ні | вірші не були незмінні <g/> . Та це дозволенне <g/> , бо я |
doc#4 | власне поетичне письмо <g/> , якого не поплутаєш | ні | з чиїм іншим <g/> , хоч воно виразно належить до |
doc#4 | писав Ґете ( <g/> устами Вільгельма Майстера <g/> ) <g/> : « <g/> | Ні | разу не бачивши самого предмету в природі <g/> , ви |
doc#4 | поезії <g/> ) неповторний стиль <g/> , якого не поплутаєш | ні | з яким іншим <g/> , хоч він і йде в річищі вичищення |
doc#5 | радше з сюжетних <g/> . Ми побачимо це далі <g/> . </p><p> Але | ні | платоніка <g/> , ні родинність <g/> , ні сексуалізм не |