Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 збірками 1934 і 1937 років <g/> , а пізніші — досі ні <g/> . Тих збірок однаково сливе ніхто не має <g/> , і всі
doc#4 , чи не надається він на назву моєї статті <g/> . І ні одного знайти не спромігся <g/> . Шукання ці <g/> , правда
doc#4 стояла свідомо проблема вибору <g/> . Мабуть <g/> , ні <g/> , бо щоденниковість була диктована їй
doc#4 , та все таки не висуває жадних претенсій ні на універсальність <g/> , ні на епічність <g/> . </p><p> До того ж я
doc#4 жадних претенсій ні на універсальність <g/> , ні на епічність <g/> . </p><p> До того ж я не маю жадних доказів <g/> ,
doc#4 у контексті цієї статті без назви не розумію я ні співмаштабности <g/> , ні поетичного стилю <g/> , ні
doc#4 без назви не розумію я ні співмаштабности <g/> , ні поетичного стилю <g/> , ні жанрового оформлення <g/> , ні
doc#4 я ні співмаштабности <g/> , ні поетичного стилю <g/> , ні жанрового оформлення <g/> , ні філософського
doc#4 ні поетичного стилю <g/> , ні жанрового оформлення <g/> , ні філософського підґрунтя <g/> , а тільки подібність
doc#4 руїну <g/> : </p><p> Я тепер не від того плачу <g/> , </p><p> чи я люба <g/> , чи ні тобі <g/> . </p><p> Я вже звикла до того наче <g/> , </p><p> я постарілась у
doc#4 в цій боротьбі <g/> , </p><p> і пробачення нам не буде <g/> , милий <g/> , </p><p> ні по цей <g/> , </p><p> ні по той бік <g/> . </p><p> ( <g/> « <g/> Жаль <g/> » <g/> ) </p><p> Овідій міг не
doc#4 , </p><p> і пробачення нам не буде <g/> , милий <g/> , </p><p> ні по цей <g/> , </p><p> ні по той бік <g/> . </p><p> ( <g/> « <g/> Жаль <g/> » <g/> ) </p><p> Овідій міг не хотіти знати <g/> ,
doc#4 у беззахисності перед нею <g/> , а в потойбічні « <g/> нема ні турбот <g/> , ні печалі <g/> » <g/> . </p><p> Це концепція смерти як
doc#4 перед нею <g/> , а в потойбічні « <g/> нема ні турбот <g/> , ні печалі <g/> » <g/> . </p><p> Це концепція смерти як просвітлення (
doc#4 Лівицька-Холодна писала свої « <g/> нові <g/> » вірші <g/> , ні вона <g/> , ні вірші не були незмінні <g/> . Та це
doc#4 писала свої « <g/> нові <g/> » вірші <g/> , ні вона <g/> , ні вірші не були незмінні <g/> . Та це дозволенне <g/> , бо я
doc#4 власне поетичне письмо <g/> , якого не поплутаєш ні з чиїм іншим <g/> , хоч воно виразно належить до
doc#4 писав Ґете ( <g/> устами Вільгельма Майстера <g/> ) <g/> : « <g/> Ні разу не бачивши самого предмету в природі <g/> , ви
doc#4 поезії <g/> ) неповторний стиль <g/> , якого не поплутаєш ні з яким іншим <g/> , хоч він і йде в річищі вичищення
doc#5 радше з сюжетних <g/> . Ми побачимо це далі <g/> . </p><p> Але ні платоніка <g/> , ні родинність <g/> , ні сексуалізм не